Мій досвід в Канаді:
Ми з сім’єю я, чоловік і двоє дітей(5 та 6 років зараз) приїхали пів року тому, в листопаді. Чоловік знайшов роботу віддалено і вже їхав не в невідомість. Ми орендували будинок, купили частину меблів у лендлордів, дещо докупили в Ікеа, та і досі продовжуєм щось докупляти , бо не все одразу. Записали дітей в школу, старший почав ходити в перший клас, молодша в джуніор . Я їх навчанням повністю задоволена, діти дізнаються щось нове, постійно діляться емоціями, які отримали за день.
Ми з чоловіком здали іспит і отримали водійську ліцензію, придбали автомобіль , так не новий (в Україні у нас був кращий), але на перший час це досить непоганий варіант, заробимо і купимо кращий.
Я почала шукати роботу, англійська у мене геть на поганому рівні була, я двох слів сказати не могла, але шукала різні вакансії і відправляла своє резюме кругом і ходила на співбесіди. З шести співбесід мені на п’ятьох вислали офер, щоб я ознайомилась і якщо підходить, то підписувала і через 3-5 днів після підписання виходила на роботу.
Це була не якась супер-крута робота, але мене тішило, що в новій країні без знання мови я можу заробляти кошти, підтягну мову і піду по професії.
До слова, в Україні у мене була своя студія краси. Тут я подавалась на клінінг, кав’ярні та ресторан(посудомийкою).
Вирішила, що піду в клінінг, так важко , але найбільша оплата і є бенефіти.
Але у старшого почались проблеми в школі, школа не винна, то у мене просто така дитина, йому важко дається щось нове. Навіть якби в Україні я його перевела з одного садочка в інший, то теж була б важка адаптація, а тут ще наклалась мова.
Ну значить прийняли з чоловіком рішення, що до Різдва посиджу з дітьми і витратимо запас грошей, який у нас був на всяк випадок, тому що оренда будинку не дешева і це більша частина його зп.
Після різдвяних свят, як тільки діти почали ходити в школу вже весь день(бо ходили до 11 на період адаптації) я почала знову розсилати резюме, але сама вже не хотіла йти куди-небудь , хотіла по професії.
Вирішила відправляти в салони краси резюме, всі відповідали, що потрібна ліцензія, бо у них немає навчальної. Але в одному відповіли і сказали, що мають відповідну ліцензію.
Пройшла усну співбесіду, наступного дня зробила складне фарбування моделі , яку привели вони. Мене прийняли на роботу, так на мінімалку + чаєві, але це лише поки я немаю місцевої ліцензії.
Мене підтримують клієнти, керівництво, моя сім’я і я сама себе підбадьорюю, що буде краще.
Наразі я роблю документи, наробляю 3500 годин, щоб здати іспит тут і отримати ліцензію, з наступного місяця вони переглянуть мою заробітну плату.
Наші витрати :2800 оренда+~500 комунальні платежі, на їжу ми витрачаємо мінімум 1000 в місяць, іноді куримо електронні цигарки(що теж тут не дешево),постійно купуємо щось з одягу, посуду аксесуарів (точну суму не скажу , вона завжди різна). Зараз купили дітям велосипеди, самокат і захист для цього виду спорту, тому у цьому місяці вийшло багато витрат.
Моя заробітна плата ~2000-2400 на місяць, +чаєві(40-150$) на тиждень.
Можливо когось здивує, чому нема негативу, але я вважаю, що чим людина наповнена і як вона мислить, то те вона і отримує в житті. Ситуацій, щоб це вивело мене з себе і прям геть неподобатись за цей час не було!
Я дякую Богу, що маю свою родину і ми можемо жити тут і зараз і в безпеці!
Перед цим досвіду життя за кордоном у мене не було, я завжди жила, вчилась і працювала в Україні. Після початку повномасштабної війни, то 3 місяці в Чехії і 5 місяців в Польщі, потім Канада.
