Ну, вам матеріал для подумати
Фінансово-економічно:
Дуже дорого жити, якщо впевнено не володієте мовою та/або не маєте актуальної для канадського ринку труда професії, найкраще мати заощадження не меньш 3000-3500 канадських баксів щомісяця на людину/пару на 6-9 місяців наперед, це відповідає вимогам IRCC для підготовлених трудових мігрантів. Без впевненого володіння мовою нереально знайти добру роботу, а без доброї роботи життя тут ніяк не потягнути; нажаль, більшості світять тільки фізичні роботи на невеличкі гроші. Адекватне житло в популярних містах шукати зараз буває необхідно по 2-5 місяців, бо нормальні варіанти наши вже позаймали. В Торонто/GTA, Ванкувері, Вікторії зовсім неможливо фінансово тягнути.
Категорії новоприбулих кому тут нормально: айтішніки та кваліфіковані роботяги руками напрямів типа будівельники, механіки, електрики, водії, ремонтники, водії складської техніки, слюсари, деровообробка, меблі, ... плюс середнє володіння мовою.
Але деяким з цих спеціальностей щоб працювати потрібна місцева сертифікація, то треба мова, гроші, декілька місяців.
Що в Києві до війни було значно краще:
1. Доступ до лікарів та медіцини. Що в Києві займало 2-14 днів, то в Канаді 2-18 місяців щодо консультацій та обстежень
2. Система оренди житла кепська та не по розуму, чисто інтереси багатих ленлордів захищає: якщо орендуєш проблемне житло (потужний нічний шум ззовні, дикі сусіди, клопи, пацюки, що завгодно) або занадто дорого або далеко від роботи, то щоб зістрибнути на краще мусиш знайти хто туди заселиться замість тебе
3. Податкова система дуже незручна та бентежна, податки 15-20-25% чи більше для тих хто добре заробляє
4. Черги на дітсадки (коштують 800 баксів на місяць) та дейкер ("продльонка") та школи неймовірні. Також, все це дуже дорого. В Квебеку малих до 12 років по закону можна залишати одних вдома без дорослих, в інших часто заборонено
5. В популярних локаціях житло не купити ніколи, місцевим жителям також. В Києві середній айтішник легко міг купити норм житло за 3-4 роки, а тут ціни на 250-500-1000 кілобаксів канадських
6. Таксі окрім Убер поганеньке
7. Ціни на все та податки залишають від зарплатні середнього айтішника помітно меньше грошей для заощаджень ніж у Києві до війни, на аналогічній роботі
8. Бюрократія неймовірна, значно гірше ніж в Україні після електронної реформи
9. Проблеми з регулярним міським та міжміський транспорт. В більшості міст вони так собі, бо в дуже багатьох людей автівки. Власне секондхенд авто простеньке коштує якнайменьше 2500-3500 канадських баксів (повне оформлення) та потім ще 300-500 щомісяця за автострахування+бензин. Щодо міжміського пересування, рятує тільки місцевий блаблакар poparide.com чи ridesharing.com
10. Шахраї. По телефону, по імейлу, при оренді житла. В Канаді вони зовсім нестримні, ті шахрайські смс та дзвінки та імейли майже щодня, особливо якщо резюме закидуєте на портали працевлаштування типа monster.ca. До того теж були регулярно. Влада ніяк з ними не бореться, на оренді новоприбулих постійно намагаються надурити, і схеми бувають значно складніші ніж просто запит "авансів"
