Три дні червленого ведмедя.
Наче непогано знаю історію, але про цю частину історії України майже нічого і не знала. Яскраво і дуже інформативно написано. Можливо ще комусь буде цікаво.
Три дні червленого ведмедя.
Нам важливо пам’ятати, як билися закарпатські українці в 1939-му році – одні проти всіх, вони не боялись боротися заради самостійності.
Одна з найкривавіших, найжорстокіших, найкрасивіших історій України почалась і закінчилась в Закарпатті ранньою весною 1939 року. Саме тут, напевне, і почалася Друга Світова Війна – хоч більшість істориків так не вважають. Але...
... Але – по порядку. 1938 рік. Італійський вождь Бeніто Муссоліні, котрий раніше не дав Гітлеру захопити Австрію, тепер в спілці з ним, і уже сам захопив Ефіопію. Австрія з другої спроби захоплена Німеччиною – це сталося в цьому році зовсім без крові. Британія і Франція йдуть на поступки Гітлеру – вони впевнені, хоч і не до кінця, що якщо Третій Рейх займе всі території, заселені німцями, то Гітлер заспокоїться і світової війни не буде. Ну а якщо для цього доведеться пожертвувати якоюсь там Чехословаччиною – не біда. Подумаєш. Дрібниці якісь.
Прийоми. Перемовини. Домовленості. Дипломатичні танці. “Пропоную тост за мир поміж народами!”. “Прекрасно, гер, прекрасно!”. “Чи не бажаєте шматочок Чехословаччини?”. “Bon apetit!”
І Чехословаччиною пожертвували. Гітлер, красиво зігравши на страхах західних європейців перед більшовиками і перед черговою світовою війною, відкрив карти: або до Німеччини відходять населені німцями землі Чехословаччини, або війна, велика війна. Крім того, в розділі Чехословаччини вирішили прийняти участь Польща і Угорщина – “добрі” сусіди, що ніколи не стоятимутть збоку. А це уже виходить міжнародний інтерес – три країни, зацікавлені в смерті четвертої. Ой, тобто, чому смерті – Чехія нехай залишиться. Без Словаччини. Чехію з’їмо пізніше, Чехія занадто сильна – треба повільно, розрізаючи на шматочки. Спочатку одні області, потім наступні, потім натиснути, щоб решта областей стали автономіями, а потім взяти зі стола найсмачніші залишки.
Чехословаччину ділять. Публічно, як повію в борделі. Мюнхенські домовленості підписані про її долю, але без її участі. Підписали: Німеччина, Італія, Франція і Великобританія. Чехословаччині наказано віддати німцям Судетську область. Крім того, Чехословаччина повинна задовільнити запити Польщі і Угорщини. Польща хоче Тешинську область. Вона вводить війська в Чехословаччину одночасно з німцями. Союзники. Угорщині запропонований "справедивий суд": Німеччина і Італія, нацисти і фашисти будуть вирішувати, чи отримають їхні союзники угорці частину Чехословаччини.
Німеччина продовжує тиснути. Словаччина отримує автономію від Чехословаччини. Одночасно зі Словаччиною автономію отримуює населене українцями Закарпаття – воно також входило в склад Чехословаччини. Чехословаччина перетворюється в федерацію чехів, словаків і українців. В української автономії з’являється свій уряд і свій прем’єр-міністр. Правда, прем’єр-міністр виявляється угорським агентом і його майже одразу арештовують, але це уже деталі. Другим прем’єр-міністром автономії Підкарпатська Русь стає Августин Волошин. Августин Волошин – український греко-католиський священник. Він милосердний чоловік. Вчений, філолог, викладач, котрий за свої гроші побудував дитбудинок сімейного типу. І він звик працювати.
Урядові священника Августина Волошина вистачило місяця, щоб визнати українську мову офіційною на всій території Карпатської України. Автономія посилюється, створюється бюрократія, засновуються державні українські інституції. При підтримці ОУН створюється щось типу відділів самооборони – організація “Карпатська Січ”, в котрій активно працює Роман Шухевич. Чехословаччина розвалюється, Словаччина ось-ось проголосить незалежність, і ,значить, є шанс і на незалежну Україну в Карпатах. Є шанс на свободу – тільки б встигнути побудувати державу, побудувати хоча б невелику армію, щоб були більші шанси, щоб були козирі на переговорах чи в війні.
