lina_kostenko_ua БАЙДУЖІСТЬ
Розповідь чоловіка, який приїхав за племінником...
Київ…. 800 тіл полеглих лише в одному моргу...
Люди заходять на впізнання, мліють одразу, крик, плачі несамовиті.
Коли щодня в наших містах, селищах відбувається похорони, пів країни шикує..
За в1йну майже забуто...
Із слів військових, підтримка від людей впала істотно...
Що це? - То банальне звиання, то природа людини така,
пристосуватися до всього... Навіть до війни, в якій безжально проливаються щодня тисячі рік крові...
Але разом із звиканням приходить байдужість.
Думаю вже давно пора зрозуміти, що нам в жодному разі не можна допускати байдужості до війни, та самообману,
що все добре...
Зараз хтось готується до свят, а хтось до похорону.
Не забуваємо, будь ласка, що лінію між тими двома паралелями тримають - наші сини, які не дають їй обірватися...
Бо тоді вже до похорону мала б готуватися вся країна...
