Вставлю свої (не)гнуті 5 копійок.
1. Невизначеність статусу генерує тривожність, невпевненість та депресивність. Тут вся вина на IRCC. Чому немає системного підходу з продовженням пермітів: одним дають нові на 3 роки, іншим - ні? Чому не врегулювати заздалегідь цю проблему? Її немає, можуть відповісти в IRCC: нікого з Канади не виженуть, всім перміти будуть продовжені рано чи пізно. Це політична позиція уряду, опозиції, основних політичних партій і т.д. Тобто, варто заспокоїтись та спокійно чекати новин.
2. Наша програма довго виношувалась, оголошувалась, зараз довго імплементується. Тут можна довго писати, але головне: такої легкої по документах/умовах програми ще варто пошукати. Гуманітарки хочете? Ну вже пізно, завернуть подачу на неї (би ви ж eligible по цій програмі). Спонсорства? Черга на обробку там теж немаленька. Express Entry? Провінційна? Ну ок, варіант. Якщо бали чи номінацію маєте. Тому тут теж варто заспокоїтись та чекати новин по нашій програмі.
В підсумку що маємо: подаємось на програму, чекаємо (ми в Канаді, тут люблять чекати та ставати в черги). Так, чекати в статусі worker. Так, можливо з коледжом доведеться почекати. Але головне: нікого не виженуть, перміти продовжать, ПР видавати почнуть. А бесіди про "варто було подаватись на..." залиште не потім. Колись ще будете байки приповідати онукам/правнукам про свою імміграцію.
