Я знаю і розумію, про що ви пишете. В мене було 2 слоти на дитячі паспорти на 17 та 20. Я зробила всі можливі копії документів. Приїхала на автобусі, бо немаю прав і машини. Мене прийняли із затримкою майже в 2,5 години і до мого автобуса залишалась 1 година. Я його попросила, чи можете ви одразу прийняти такий самий пакет документів на другу дитину, бо якраз в понеділок був в Канаді вихідний, дітям по 1,9 та 3,6 роки. Садочки закриті, чоловік працює, нема з ким залишити дітей…Мені сказали, що приймуть, але після всіх. Типу ж ви бачите скільки людей..І всі прохання були по бубону. І саме образливо було, що я в нього була рівно 10 хв, в той час як на запис виділяється 20 хв, а деякі люди були там по 40-30-25 хвилин…З багатьма він ще теревенів про життя. Я залишилась чекати, пропустила всі можливі автобуси. О 7й вечора він мені наспівував, що яку я добру справу роблю, що замість мене якась жіночка прийде в понеділок і подасть документи. Я йому кажу: прикольно, а я незнаю як додому сьогодні доїхати(в пʼятницю ввечері), вдома малі діти..Дякувати, що були квитки на нічний автобус. Він багато чого розказував, і як в що тут погано. І як то важко ці паспорти перевозити, і не все так просто. І що бардак, і купу купу всього..Вони до повномасштабної жили припеваючи, бо ніхто ті паспорти тут не робив