Я розділяю Ваші занепокоєння стосовно Вашого майбутнього і Ваших дітей і це зрозуміло в нинішній ситуації, тим паче коли програми закриваються "перед самим носом". Але ми ж розумна нація і можемо як подякувати не сказавши ні слова, так і образити навіть без претензії. Мій син дружить з дівчинкою, її мама знає що ми з України і завжди ввічливо спілкується з нами, запитує за родину в Україні. Ось одного разу вона підлітає до мене зі словами - а тобі взагалі подобається Канада? Ви плануєте залишатися? Я реально була спантеличена і в ході розмови вияснила, що її образила поведінка і слова українців стосовно Канади. Я відповіла чому мені подобається Канада, що моя сім'я в безпеці, що я бачу перспективи для сина і звичайно ми хочемо залишитися і робимо для цього все можливе. Розповіла що мама змогла навідати нас, але вона не може бути з нами і чому. Розповіла про ситуацію в Україні. Я була чесною. Повірте, всі ми відчуваємо цинічність у розмові і так само канадцям, які надали можливість нам бути в безпеці в їх країні хочеться чути такі прості слова. Не обов'язково дякувати, падати і цілувати ноги, можна просто окреслити свою позицію. Чого я навчилася тут - є не тільки біле і чорне, є ще маса відтінків, головне наше бажання їх розгледіти.
