Вибачте, читаю деякі коментарі і волосся на голові ворушиться. Ми намагалися потрапити до Канади з 2018 року, розглядали купу програм, враховуючи «негарний вік» під 40 на тому етапі і абсолютне незнання англійської за 3 роки вивчили та перекваліфікувалися в Україні, щоб підходити під необхідні критерії для імміграції. З топ менеджерів в кухаря і водопроводчика). Купа грошей на англійську, купа сподівань, що зможемо. Нарешті добрі люди знайшли для мене роботодавця, який погодився дати LMIA, довгий процес отримання цих документів. І все за одну мить змінилось, бо почалася війна. За годину виїхали з Харкова, взяв документи та одну сумку теплих речей на всю родину, з 4000$ збережень. Виїхала сама з двома дітьми на свій страх та ризик до мрії… залишивши невиїзного чоловіка в Україні. Але з чітким розумінням, як що я цього для родини не зроблю, тоді тільки повертатись до свого розбитого на Північній Салтовці будинку.
Люди, ви що подуріли??!! Канада дала неймовірний шанс легалізувати себе в цій країні, на шару сюди потрапити і реальний шанс отримати PR. Дала програму для українських сімей забрати своїх родичів, особливо батьків, які вже не зможуть вивчити мову та працювати. Єдине, що хочеться сказати канадському уряду це тільки величезне ДЯКУЮ!!
Нікого не хочу образити, але ті хто цього не розуміють, явно не в собі.
Всім успіхів і віри, що не має нічого не можливого, тільки «під лежачий камінь не тече вода»!
