від того, що люди хочуть справедливості, справедливість не з'являється. якщо реально немає можливості вигрібти, то оце небажання бачити реальність - це інфантілізм. це емоції, які затуманюють розум. ніхто не вірить, що після якогось договору, в Україні щось зміниться. і оце воно. якби була в країні сила і стратегія, то і не було б таких настроїв. а так, люди хочуть дожати, бо знають, що нічого адекватного після умовного миру не буде. та ресурсів на те, щоб дожати, нема. і це факт, який не хочеться признавати. є віра, шо справедливість має прийти після всього цього піздєца, втрат, мук, жертв, зусиль. але зв'язку між цим реально нема. так я це бачу.

www.eventbrite.ca/e/film-bucha-winnipeg-tickets-1086320978289?aff=oddtdtcreator 11 грудня прем'єра українського фільму Буча посилання скопіювала з тг Юрія Романенка дивилась тільки інтерв'ю з чоловіком, з якого писали головного героя: людини, яка вивезла з Бучі 203 людини. фільм наче soft, ясно що важкий, але без зайвого.

24 квітня подала, отримала 30го жовтня номінацію від провінції. сво пул. після того, як побачила, шо в процесі, підрузила account statement за останні три місяці. листа надіслали сьогодні о 10:56. щойно побачила. відчуття дивне, але приємне) знов треба щось робити. weird корочє. поки шо не забракували 😁 ну-ну дасть Бог дійде до ПР, то треба буде ще якийсь час на те, шоб це переварити. дуже дякую за інфу та підтримку. I mean it. 🤍

MPNP Application Status: Assessment in Process 😳👀

якби все було, як в мене - не було б там ніякої клініки. звісно, що це мій особистий випадок. і оверол - все там має бути ок. на фоні того, що Ви пишите, моя історія - це фігня. але емоційно було важко, бо я рілі дуже переживала. тож з чимось таким я б краще йшла в волк ін до окуліста зараз.

я туди зверталася, з запаленням ока. зпилювала гілку дерева без протекнш окулярів. точно не знала, чи залишилось там щє якесь сміття чи ні. бо шось вийшло з гноєм. вія набухла дуже. жіночка мені сказала, шо у мене просто dry eye. і я шось вигадую. спробували загнобити за те, шо не ношу нон стоп окуляри. пішла до лікаря на портедж. армстронг ай центр. лікар подивилася, пояснила мені шо до чого, виписала ліки. хелс карт покривала прийом. сказала, шо глибоко ця штука, і рілі треба ліки. те, чому перша лікарка це проігнорила чи не помітила is beyond me. може, це недостатньо emergency. може, це була реакція за нелюбов до окулярів. не знаю. але враження - пробите дно.

оффтоп, якщо зовсім не в тему - видаляйте цікавить голосування за межами України: чи обов'язково треба ставати на консульский облік чи можна буде подати заяву про включення до списку виборців вже безпосередньо, коли буде відомо про вибори? дякую!

а чого у Вас 2025 рік? я трохи випадаю через це

це був earthquake чи в мене вже білдінг розвалюється?

Дуже дякую Вам for saving me some time 😊🤍🙌

народ, чи може мені service Canada зробить шось тіпа довідки про місце проживання? хтось робив? треба родичам

нічого доброго немає в такій довірі. імхо здоров'я людини - це її відповідальність. довіра = розберіться за мене. і тут вже на якого лікаря пощастить. тому з однієї сторони я з Вами згодна, а з другого боку - люди мають дорослішати. і брати відповідальність за свої вчинки. задавати питання. тільки з власними рішеннями можна шось робити.

не думаю, що якщо людина не хоче антидепресантів, її хтось змусить всі ці люди, про яких Ви писали, їм норм. мені не дивно. якшо людина сама не може впоратись, не знає як дати собі ради, до терапевта не іде, і жаліється людині, яка єдине, шо може зробити - виписати якийсь хім препарат. шо вона робить? виписує препарат. ідеальний лікар - це лікар і пастир/психолог, мудрець у мене в голові))

Deftones Announce 2025 North American Tour with The Mars Volta Хто нещодавно тревел візу до США робив, поділіться пліз, скільки часу знадобилось? Чіно ірл, це цікаво. Ну і Седрік з Омаром. this message has been edited multiple times.

люди, не гоніть. не хочете виконувати - не треба. а оце вже просто дічь якась. знайшли крайнього.

"These newcomers are receiving invitations without needing a high score, along with jobs, free food, accommodation, and monthly financial support." - класна у людей фантазія.

а хто ініціював першу розмову з ІРСС? тобто ви самі їм дзвонили, бо думаєте над тим, чи подаватись?

ну я до фед етапу ще не дожила, тому не шарю, чи вказується там за якою програмою подається людина чи нє чи треба там це самостійно обирати якшо не треба - подалася би бо рішення приймала не я і якшо у ІРСС з'явилися б питання - хай би розбиралися з тією людиною(людьми), яка номінацію дала бо я - normies і це не моя відповідальність. звідки мені знати ЧОГО вони так вчинили. ну корочє. я подалася би і на все воля Божа.

тоді писала би листа що орієнтувалася на одне, дали номаніцію спешл, не таку і я переживаю, що умовам наче і не відповідаю однак Манітоба офісери мене завірили шо всьо ок я одразу би звернула на це увагу і там вже якомусь офіцеру довелося би приймати рішення він би подивився на все інше і шось вирішив так би я вчинила. бо отак хвилюватися і думати за це нон стоп - ну його. оверол співчуваю. бо рілі якась фігня.

я за те, що боротись з почуттями не треба. важливо усвідомити, що саме Вас лякає і глибоко це переосмислити, відчути і пережити. прийняти і піти у страх. катастрофізація називається. коли Ви повністю проживаєте ці відчуття, нема сенсу це втілювати в реальність. тікати не допомагає. бо воно все всередині сидить. і може отак камнем все життя на душі пролежати. я так тікала від своїх почуттів. то снились жахіття про це. Брат Ваш рано чи пізно помре. так само і Ви. і я. і всі. і якшо раптом Він помре першим, то ця розлука не триватиме вічно. люди про це забувають. бо ніхто не вмирає. вмирає тіло. якшо глибоко це усвідомити і виплакати своє відро сліз (чи озеро, а можна і без сліз, від personality залежить), стане легше, чи зовсім легко. поки Ви ще тут - любіть свого брата. любіть так, наче це Ваша остання розмова перед тимчасовою розлукою. смерть тіла не означає, що любити більше нема кого. навчитись це робити - не так легко, як хотілось би. важко. але реально. і це дає свого роду імунітет до таких переживань. також треба прийняти те, що він - доросла людина, яка сама приймає рішення. у мене є молодші сестри і брат, я знаю наскільки це важко. у кожного своя доля. є люди які пережили і Хіросіму і Нагасакі, а є ті, на яких балкони падають. такі думки. це явно the hard way. але imo це найкращий шлях.