Ніхто нікому нічого не повинен... Лише може, якщо хоче...

Кожен за себе має відповідати. Нехай ті російськомовні українці в Канаді пояснюють за себе самі, чому не володіють мовою.

Та толерантна людина не спитає

Любі мою українці! Я з Вінниччини (такого суржику ви більше ніде не зустрінете 😉). Мама місцева, а батько з Уралу. А мама мого батька з Уралу, а його батько з Закарпаття.... До 24 лютого я мала 2 рідні мови . Мовне питання болісним стало для тисяч таких як я. Чи є наша провина в тому, що когось навчили казати тато чи папа? Та ті хто загострюють мовне питання мають намір зробити боляче навмисно і є недобрими людьми на якій мові вони б не розмовляли. Ці люди навмисно сіють роздор в двомовних родинах . Поділяй і володій! Чи це не сепаратизм чистої води? Та на будь якій мові війна - то щось страшне. Ніхто з нас нікого у цьому чаті не перевиховає. Закликаю допомогати один одному вижити як це під силу. Саме це робить нас українцями. Бо не через мову ми тут зібралися. Терпіння нам та толерантності!

Дуже Вам вдячні

Дякую. Саме так. У нашої собачки все норм з вакцинацією і тд. Просто якщо зробити забір крові на антитіла, то тваринку можна вивезти за кордон лише через 3 місяці... Тому цікавлять авіакомпанії, що не вимагають цей тест

Дякую 👍

Дукаю

Доброго дня! Хто ввозить/ввіз в Канаду собаку вагою до 30 кг, підкажіть, будь ласка, чи всі авіакомпанії вимагають аналіз крові тваринки на антитіла до сказу? І чи взимку перевозять у багажному відділені тварин?Поділіться посиланням з роз'ясненнями про це. Дякую!

Любі мої співвітчизники! Якщо такою лайкою ви знімаєте стрес, можна зрозуміти... Та якщо серьозно, то на фронті потрібні ті, хто має навички і набув їх свідомо, може подбати про себе і інших, уміє оба швидко набуває навички виживати під обстрілами... Хто здатен адаптуватися і виконувати задачі. І дуже шкода, що туди потрапляють люди які не готові і не хотять брати зброю в руки... Такі люди наражають на небезпеку і себе і побратимів. На них нажаль неможна покластися і тд. Та ми не повинні їх засуджувати чи ставитись упереджено. Це як не кожен з нас може бути хірургом і тд. Страшно всім, та чоловіки по різному опановують страх. Хто знає що не справиться, на фронті може допомагати із іншого місця. Ми усі різні. І кожен має робити що йому під силу на своему місці. Дякуємо, тим хто вже Канаді і допомагає жінкам і дітям, тим хто волонтерить, хто плете сітки, робить свічки з жестяних банок і інші корисні приспособи. Ми суспільство, де сильний захищає слабшого. Закликаю до толерантності! Дякую!

Доброго дня! Ми, багатодітна родина з Києва, Катерина та Віктор Вужицькі. Маємо 3х чудових діток віком 18, 15 та 9 років. За Сuaet iмігруємо до Канади у березні. Ми з дітьми трималися скільки могли і не залишали Україну,  поки наш тато боронив її у лавах ЗСУ... Ми попросили тимчасового прихистку у Канади, бо цілий рік війни виснажив нас і духовно, і психологічно, і матеріально... Особливо важко   дітям. Я за фахом фінансист з досвідом роботи СFO, а чоловік інженер-сантехнік з досвідом управлінця будівельної компанії... Колись ми починали з нуля у Києві і розпочнемо знову у Ванкувері... Будемо вдячні людям з передмістя Ванкуверу чи міст що поруч з ним,  які зможуть прихистити нашу родину від декілька тижнів до місяця, поки ми влаштуємося... Ми не цураємося роботи руками, будемо раді будь які підтримці! Дякуємо Вам заздалегідь! Слава Україні!