Це скоріш про розрив між "що треба робити" та "що особисто я готовий робити". Альтернативи силовій мобілізації немає. Але це не значить, що конкретна людина побіжить воювати, розуміючи всі особисті ризики

Застосовують, прилітає у відповідь, Європа занепокоєна, асашай кажуть самі винні, весь світ тривожно живе далі, можливо організують якийсь день пам'яті раз на рік

Це ще навіть конферансьє на сцену не вийшов

Все набагато простіше: його не проголосують

Вірогідність прийняття закону, який не підтриманий президентом чи кабміном, завжди була близька до нуля. І особливо зараз

Скоріше 1. Для 2 та 3 треба дуже дохера ресурсів та хоча б мовчазна згода партнерів.

А можна собі не видобвуватись, читати лише біблію і їсти лише картоплю. Але, бач, люди хочуть обирати, як їм жити.

Та сама, просто мокра. Думаю, головне тут апостиль. Бо Канада його зараз офіційно приймає. А з довідкою з дії гарантій жодних

Тим, що на папері, з печаткою та з апостилєм

*анархо-дарвінізм, враховуючи вірогідність ядерної війни

В спеку 35+, а тим паче 40+ дуже суперечлива думка

З Intermediate вже навіть в Україні майже не беруть

Я не спеціаліст в цій сфері, я просто трошки вчив статистику, щоб бути з нею обережним в плані висновків :)

То дивлячись в чому. Якщо питання виключно в системі охорони здоров'я - воно так, але на цей показник впливає не лише вона і по ньому дуже складно зробити короткострокову оцінку

Тут тільки ще треба враховувати часовий лаг та інші фактори. Тож дані за 2022й кажуть навіть не про останні 10 років, а набагато більший проміжок часу. А реформи лікарень почались в Україні не так давно. Плюс війна.

Це правда

Але все одно дуже хайлевельно

Загалом, середня довжина життя повинна бути більш надійним показником, ніж смертність від конкретної хвороби

Тут ще питання в діагностуванні

Доволі наївно очікувати, що кожна людина незалежно від ситуації та цінностей буде завжди вважати розумним ризик своїм життям