Український Монреаль
-
Скільки завгодно можна розповідати що не існує нормальних руських, але навіть в Монреалі моїй дружині зустрілися дуже багато волонтерів руського походження, якім соромно за те що відбувається, які хочуть хоч якось допомогти українцям, які нічого не зробивши відчувають свою провину. Їм що вбитися чи втопитися через своє походження?
-
Похвально, що Ви так чудово володієте українською. Це справді тішить. Звичайно, болить і за російськомовних і україномовних захисників одинаково і я співчуваю Вашим втратам. Проте, у всіх хто Вам цей біль приніс, у всіх хто зараз вбиває наших один спільний знаменник - вони всі говорять російською. І мені дивно, що у людей не появляється відрази від цієї мови. От і все.
-
Росія - та вона нікому вже не потрібна. Навіть Соловьев - він не може зрозуміти як своі відео в інтернеті викласти. В них нічого не працює, мозоку немає. І навіть нападає росія на Телеграм - усім байдужє. Чого тільки не робить - такі в них і знання. Від них усі хакери поіхали до Європи назавжди. І вчені виіздять. Так що усе скоро в них скінчиться.
-
Наприклад журнали : Химия и жизнь, Наука и жизнь, Юный Техник, Техника молодёжи, Радио, В помощь радиолюбителю - це все іншоі держави. На жаль в Украіні і журнал Чіп зник. Немає книжкових магазинів. Технічні люди не читают художню літературу. Хакери - то іншій світ.
-
А підручники з Хіміі - в СССР усе на російській. Перевчатися потрібно, а це важко. Усі книжки з програмування на російскій мові. Потім - електроніка - усе російське. А знаете, що усі сайти по програмуванню та софт у росіі. У Украіни нічого не має. Росія завдала великоі шкоди цьому сегменту ринку. Хакери то вони користуются , через своі знання. А іншім важко.
-
Я з Маріуполя, але українською говорю краще за багатьох львів'ян і волинян. Мова є проблемою для тих, хто не здатний на якісь инші конкретні дії. Я зазвичай людині відповідаю тією мовою, якою вона до мене звертається. І таким чином виявляю свою повагу до неї. І не відчуваю себе приниженою. Бо людина, яка насправді є самодостатньою, не відчує приниження від такої дрібниці. А якщо брати принципи толерантности в Європі і засади свободи та вільности в Канаді, то дискримінація за будь-яким принципом сюди явно не вписується. Якщо Ви просто в межах законних дій виявляєте свою точку зору - це одне. А якщо це виносити на більший простір, а не дай Боже спонукати до якихось дій, то може бути потрактоване як розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Думаю, в Канаді така стаття теж є. Хочу звернутися до своїх співвітчизників. Я в Маріуполі втратила житло, роботу, перспективи, близьких людей. І в Канаду їду, бо 1) мені немає де повертатися, 2) через свою діяльність я нев'їзна на територію рф і окупованих територій. Але наші захисники, які були в нашому місті, спокійно говорили російською мовою. То, може, заборонити російськомовним українцям іти до лав війська і захищати свої домівки? Це наша спільна земля, незалежно від мови, якою ми говоримо. І якщо хтось хоче її боронити, то бере в руки зброю, як багато моїх друзів і знайомих, а не вносить смуту через інше написання літер. Звичайно, це моя особиста думка. Але війна і втрати однаково болять як україномовним, так і російськомовним. Важливо, що вони відчувають себе Українцями і хочуть зробити щось, щоб їхня держава вижила і процвітала. Я цього дуже хочу, бо це мій дім, моя країна і моя земля. Перепрошую, якщо надто емоційно.
-
Основна ціль мови - це бути зрозумілим один одному. Тобто знайти шлях як донести свою думку. Якщо в Україні існували і існують регіони, де українська мова не набула такого розвитку, то це проблема не звичайного жителя, а проблема всього народу. Не треба зараз розділяти народ ще й зсередини. Та на замітку, популяризація - це процес поширення мови у доступній формі, точно навчання когось і передавання знань, а не спосіб виразити свою думку.