Українська Манітоба
-
в нас родичі в Ізраїль переїхали від війни. Все життя мріяли туди іммігрувати. Війна цьому "посприяла". Вони самі в Запоріжжі жили. Чоловік у тітки єврей, от всі поїхали в Ізраїль. Дуже швидко отримали громадянство, невеликі виплати на дітей. Але мрія розвялась дуже швидко. Мови немає (англіська не рахується 🤣) , робота тільки на початкових позиціях у російськомовних магазинах. Зараз мірють, коли вже Василівку звільнять , то вони вже вертаються до Запоріжжя. Навіть можливий вибух АЕС їх не лякає, так змучилися в Ізраїлі.
-
Так само і я доречі (про відстань до рфії)
-
я не розумів куди їду, так сталось що Запорізька АЕС в 50 км від мого дому по прямій. я тупо вивозив родину якнайдалі. по карті подивився що від Вінні до рашки 8000км з двох сторін і прийняв рішення. Якби готувався до еміграціі було б легше. Поганого якось не бачу більше в флешфууд та акції від магазинів втикаю. з дитиною весь вільний час стараюсь проводити, може підросте , схожу в даунтаун пошукаю пригод. Старайтесь шукати якийсь позитив в житті, крім грошей є сімья яка і робить людей щасливими. Нікого не вчу, ділюсь своїм експіріенс
-
Я не хочу часто писати подібне тому що багато людей читають і я можу заафектити їх (не завжди це вдається але я намагаюся). Я сам не так далеко від таких самих думок. Часто думаю що якщо б не діти яким треба навчатися то я вже б так і зробив.
-
Була надія що вчора мала би закінчитися… Всі ми різні комусь ок трохи потерпіти і відмовитись від чого комусь ні… Життя одне, нетреба себе мучити, ламати терпіти якщо вам не подобається краще повернутись коли закінчиться війна…
-
Та то само собою. А навіть якщо і станеш, то ти там ауслендер до кінця життя. Я до того, що я не розумію, чого багатьом з наших Канада не зайшла. Чудова країна з супер можливостями. Канадійці - це взагалі топ. Найтерплячіші люди в навчанні, величезна дяка і шана за допомогу.
-
В мене дружина довше в стресі була. Наче очі розуміли що треба евакуюватись але все ж наче і нормально було. Особливо коли проходиш через даунгрейд. Після поїздки в Україну все стало на свої місця а після 2022 то й взагалі навіть і думки немає про повернення. Принаймні зараз. Хіба може на пенсію:))) але я таку ідею не запускав ще
-
Бо ви вже тут звикли і вважаєте Канаду своїм домом ❤️ Я вже так само, сумую за Україною час від часу, приїду побуду і вже хочеться назад до дому…
-
Канада просто інакша. Також, якщо ти іммігрант, то треба багато вчитись (або мові, або професії або усьому разом). Я вже про це писав. Багато людей не готові вчитись після 8-годинної роботи на мінімалку. Хтось не хоче , хтось дуже змучений, хтось не розуміє перспектив, а комусь ліньки просто. Для мотивації вчитись, треба бачити себе через 3-5 років. Що хочеш робити, ким стати. Це не дуже просто і не всі готові до середньострокового та довгострокового планування.
-
в Україні дуже часто учбовий процес закінчується університетом. Коли вже під 40 то сідати за конспекти і навчання це як ломати себе через коліно. Але щоб стати на ноги тут це невідємний процес. Тому і ломка і несприйняття змін. Плюс даунгрейд який більшість не може сприймати довго коли немає чіткого плану.
