Українська Манітоба
-
як мінімум знаю 1-го українця який у Волмарті працює
-
Все як я кажу - ви велика молодець 🫰 ще додам , чисто особиста думка . Мені ЗДАЄТЬСЯ , що наші наших не зовуть працювати, та чесно кажучи уникають(мені здається, я уникаю😂) тому що бояться за своїх . Типу я позову на роботу когось,а він якийсь кончений буде 😂навіщо тій сором та головняк. А ось індуси , ЗДАЄТЬСЯ, іншої думки , і відповіді на інтервʼю, в допоможуть і трошки не переймаються за репутацію.
-
Ну не скажіть. Якщо ви несете резюме HR може ж запитати як взагалі людина. До прикладу у мене дружина працює у місцевому шпиталі, а її знайома апплаїлась туди кілька місяців безуспішно. І знаєте чим все закінчилося? Менеджер запитав у моєї дружини чи не знає вона ще когось з українок, хто буде чесно і старанно працювати. Коротше кажучи після того як дружина назвала її прізвище, вищезгаданій знайомій зателефонували наступного ж дня
-
Воно то так. Але скажіть як можна потрапити на роботу, якщо ти нікого з тамтешніх працівників не знаєш? Це як замкнуте коло виходить - ніби вакансії публікують, а по факту і не приймають і не відмовляють.
-
Ну ця вся тема про недовіру своїм людям і очікування підвоху і неадекватності це загальнословянський феномен, нажаль. У мене самого це розвилось, і я довго уникав будь якого контакту з нашими людьми. Дивлячись назад, це скоріше через кілька поганих досвідів з росіянами тут. Але останнім часом я якось намагаюсь активно дружити з українцями, і дуже радий своєму досвіду — абсолютна більшість тих з ким я познайомився це чудові, дружні, і розумні люди. І я сам себе краще в душі почуваю. Напевно я увесь час боявся якогось відторгнення або понтів, хоча у молодих людей я такого взагалі не знаходжу.
-
Чудово
-
Точно! Я мала на увазі networking а не кумівство😁
-
Як-то кажуть: одна погана вівця усе стадо псує. Впевнений, що то у вас невдалий досвід 😏
