Українська Манітоба
-
Ми так і не пішли з чоловіком на роботу… всю ніч не спали, дзвонили до рідних… Тільки під ранок вже провалилась в сон…
-
+ $10. Добраніч 🙂
-
Футболки з нікнеймом будуть краще помітно 😉
-
Я прокинувся від вибухів за вікном, виглянув з 8го поверху і побачив 6 грибів( почав телефонувати молодшому брату, щоб він там збирався до мене додому з гуртожитку. Поїхав став в чергу на паливо, міняв гроші людям, кому з доларів, кому з карток, бо приймали тільки кеш. Добре що 23го ми закупалися продуктами. Поїхав законсервував всі обʼєкти що були в ремонті і додому….ледве батьків вмовив виїхати з під Ізюму, як чуяв. перший тиждень більш-менш, потім вже і танки по місту і літаки прям над будинком…але ми просиділи цілий рік в Ха в надії що закінчиться все.
-
І ми частково влізли)
-
-
Я подумав, що мова йде про травень-червень
-
Я їхала в таксі на вокзал, на інтерсіті до Львова, о 5 ранку. Київ був прям порожній. І я в таксі відкрила фейсбук і побачила пост «Ну что ж, война. Помоги нам Бог». І я така: ну наче тут ще нема. Вокзал був весь задимлений, там уже була купа військових, було чутно вибухи десь з окраїн. Мій поїзд був останнім неевакуаційним і їхав до Львова 10 годин замість 5, я була впевнена, що не доїдемо, тому що була інфа про те, що будуть бомбити залізницю. А я дивилась на свої нігті і думала, що ну і ок, норм в цілому вийшло життя, якщо помру, то хоч з нормальним манікюром, бо 23-го зробила новий. Додому я вже не повернулась після того.
-
До речі, ця пісня про «У мене немає дому» досі укладає мене в депресивну яму. Завтра я наставила собі купу тренувань і роботи, бо просто не знаю де себе діти в цей день
-
Так, уже о 6 затори були страшні по всіх напрямках :(
