Українська Манітоба
-
Я прокинувся від вибухів за вікном, виглянув з 8го поверху і побачив 6 грибів( почав телефонувати молодшому брату, щоб він там збирався до мене додому з гуртожитку. Поїхав став в чергу на паливо, міняв гроші людям, кому з доларів, кому з карток, бо приймали тільки кеш. Добре що 23го ми закупалися продуктами. Поїхав законсервував всі обʼєкти що були в ремонті і додому….ледве батьків вмовив виїхати з під Ізюму, як чуяв. перший тиждень більш-менш, потім вже і танки по місту і літаки прям над будинком…але ми просиділи цілий рік в Ха в надії що закінчиться все.
-
І ми частково влізли)
-
-
Я подумав, що мова йде про травень-червень
-
Я їхала в таксі на вокзал, на інтерсіті до Львова, о 5 ранку. Київ був прям порожній. І я в таксі відкрила фейсбук і побачила пост «Ну что ж, война. Помоги нам Бог». І я така: ну наче тут ще нема. Вокзал був весь задимлений, там уже була купа військових, було чутно вибухи десь з окраїн. Мій поїзд був останнім неевакуаційним і їхав до Львова 10 годин замість 5, я була впевнена, що не доїдемо, тому що була інфа про те, що будуть бомбити залізницю. А я дивилась на свої нігті і думала, що ну і ок, норм в цілому вийшло життя, якщо помру, то хоч з нормальним манікюром, бо 23-го зробила новий. Додому я вже не повернулась після того.
-
До речі, ця пісня про «У мене немає дому» досі укладає мене в депресивну яму. Завтра я наставила собі купу тренувань і роботи, бо просто не знаю де себе діти в цей день
-
Так, уже о 6 затори були страшні по всіх напрямках :(
-
До речі, кухня Сільпо і доставки весь час працювали безперебійно 💔 Просто весь час, з першого дня війни і до сих пір. Тоді в лютому-березні це було як щось наче само собою належне, а зараз я розумію, чого це їм вартувало, ну як би війна почалась, а доставка працює
-
+/- схожа ситуація, тікі підори зайшли на наступний день у місто, не встиг ще з думками зібратись Якраз з жінкою згадували початок сьогодні, вона жила біля аєродрому, з перших калібрів вже мене набрала о 5 ранку. Ще дуже запам’явився військовий з аєродрому який їхав на велосипеді з автоматом, я йому: «Судячи з твого вигляду все погано?» Каже: «Все п*зда, забираю сімʼю і тікаю у Запоріжжя» І він був правий
-
О, а ми стояли на заправці на об'їзній в Херсоні біля Антонівського моста. Там на другому березі Дніпра вже починався бій у військових а ми дібіли застрягли на цій заправці. І над нами винищувач летить низько-низько, метрів 10 може. А над містом купа гелікоптерів, і дим то тут то там підіймається
-
Капєц яка низька конверсія, враховуючи, скільки тут людей 🥹 всього 1%. Зараз ще докину шушуть
-
Боже, на 2 дні в рік чат треба перейменовувати на «Звіти по PTSD” 💔
