1. Привіт. Хочу виразити величезну подяку всім в цій групі 🤍🤍🤍, хто так класно систематизував всю інформацію і відповідав на мої інколи дурні запитання.
Ми на місці, дорога далась не так складно, я відчувала величезну тривожність протягом останніх 2х місяців, а все виявилось геть не складно (можливо це мій досвід і мені пощастило). Румунія (Брашов) ➡️ мікроавтобус у Франкфурт ➡️ Торонто (летіли Condor). Нас три дорослих і три кота. Авіаквитки з додаванням pet in cabin допоміг оформити Констянтин (його контакти теж знайшла тут в групі). Бо я вирішила довірити це профі на перший раз.
Нам перед цим «зіпсували» паспорт, я скидала фото, я буквально випросила зі сльозами переробити у румунського ветеринара. Нам ще дали ліки антістрес, ми почали давати за 3 дні до літаку. Думаю вони добре допомогли, коти були супер спокійні.
При реєстрації на рейс нас нічого майже не запитували, дали заповнити бумажку. Подивились що їх три, здивувались, не відкривали переноски, не заміряли розміри. Паспорти глянули за 20 секунд всі три. Спитали чи важать вони менше восьми, я відповіла що так і все. Я попросила посадити нас поряд, працівник погодилась. Потім на досмотрі ручної поклажі попросили висунути з переноски і просвітили їх (там була їх їжа, смаколики, мисочки, дорожній лоток і пелюшки. Нічого не казали). Далі взагалі ніхто не звертав на них уваги.
У мене 3 орієнтала, всі кастровані. Кіт дуже привʼязаний до мене, ручний, нервує коли я не поряд, і дві кішечки дуже привʼязані одна до одної. Тому ми і в автобусі і в літаку посадили їх в певний момент в одну переноску так як вони перестають нервувати і засинають. А хлопчика я тримала на руках і інколи доставала з переноски. Навіть один раз в літаку дала смаколик. При взльоті вони не мявкали, але були здивовані і дивились на мене величезними шокованими оченятами. Екіпажу було здається байдуже. Не впевнена що вони взагалі знали що летять з котами до одного моменту через 5 годин польоту коли сусідський хлопчик не почав розмовляти з котом а той гучно мявкати у відповідь, тоді проходила стюардеса і вперше побачила що в нас тваринка, ще спитала це кіт чи пес (хоча він мяукав в цей момент і питання було дивне ахахх). Я відкрила, вона його погладила і попросила не відпускати з переноски. Інших кішок взагалі не побачила бо вони спали.
В аеропорту торонто ми вказали у декларуванні домашніх тварин, тоді нас відвели в окрему залу, там були тільки працівники аеропорту і один з них перевірив щеплення. Потім ми підійшли до волонтерів, нам нададуть безкоштовно житло до 14 днів, але сказали треба трошки почекати бо аж 3 коти не всі готелі візьмуть. Якраз зараз чекаємо.
