Канадський Марк Chat
-
Прикро, тільки, що я не бачив жодного оголошення типу "виручу із житлом на день-два-три" чи тиждень. Бо ситуації бувають різні, треба бути більш людяними і допомагати своїм. Але чомусь кажуть, що наприклад, індуси дружні, азіати. А бувші вихідці з СНД - ні. Якби комусь припекло і нема де переночувати - як бути далі?
-
Про це й мова, що люди повиннi зняти рожевi окуляри й знати що тут вони нiкому не потрiбнi, що тут дуже важко й тiльки на себе потрiбно розраховувати, комусь щастить якось зачепитися щоб виживати, але й багато повертаються втративши заощадження. А хто вiзьме до себе цiлу сiм'ю чужих людей коли сам живе в маленькiй квартирi зi своїми дiтьми намагаючись вижити, може Ви? Хтось у Вас зараз живе? Багатьом допомогли взявши до себе? Чи так тiльки побалакати й ставити в приклад iндусiв? Чи може просто в Вас нема умов для цього? Навiщо тодi про це писати. Не варто розраховувати на чиюсь допомогу, що неодмiнно хтось допоможе чи якось пощастить, особливо коли ти без грошей та з дiтьми, це великий ризик та стресс. Я схуд вiд стрессу й жаху на 7 кг за мiсяць вiд величезних витрат (цiни на оренду та харчi космiчнi в порiвняннi з україньськими або польськими), пошукiв житла коли тобi всюди вiдмовляють, а подобове житло дуже дороге, бiгання та оформлення документiв, пошуками купiвлi бiльш-менш доброго за станом авто, бо хламу зi зкрученим пробiгом дуже багато, а ремонт тут настiльки дорогий що може потiм вийти дорожче вашого авто й це я ще не займався в перший мiсяць пошуками роботи! Дуже багато повертаються витративши заощадження та потiм хейтять Канаду й кажуть що краще в Польщi, спокiйнiше й стабiльнiше. Це нiякий не булинг, краще щоб було бiльше українцiв в Канадi нiж iндусiв, але не треба пiдштовхувати людей що все якось буде добре. Всi повиннi розумiти що чим краще ти пiдготовлений до цього кроку - з фiнансами, з чiтким планом дiй, запасним планом Б, знайомими якi зможуть допомогти в перший час тим вище твої шанси й дуже великi шанси вiд розчарування несправданними великими сподiваннями.
-
Ось який тут у більшості чіткий план дій - приїхати, знайти роботу і житло. Чи багато хто її знайшов тут, ще будучи за кордоном і канадець з нетерпінням чекав такого висококласного спеціаліста? Такі, якщо і є, то одиниці. Чи багатьом я допоміг? Ще нікому, бо сам тут недавно, але навіть зараз прийняти людину на день-два переночувати, аби не на вулиці - запросто. Для сім‘ї місця не вистачить, тут кажу як є. Мені, коли сказали в готелі - пора на вихід, а у нас ще не було знайдене житло (бо одним депозита дай за перший і останній місяць, другим треба жінка, а треті можуть заселити через тиждень) і не відомо, де провести ніч, було якось не дуже комфортно. Завдяки добрим людям, з того ж Червоного Хреста, мені з товаришем ще на ніч дали готель в іншому місці. З автомобільним питанням вже зіткнувся. З тими самими індусами, хай їм грець. Дав їм своє мастило, фільтри. То так «старались», що аж масляний фільтр не замінили. Шкода, побачив це вже пізніше.
-
Дарма ви так, чоловіку наболіло, поділився. Очевидно, перший час було важко, а може й зараз. У кожного своє. Якраз побільше реальних історій з життя чи досвіду буде вносити ясність в питання їхати чи ні в Канаду. Ми сім"єю давно хотіли поїхати, десь з 15-16 років, і було за що, та якось не було варіантів доступних, або по космічних цінах. Хоча й заробіток дозволяв не думати про Канаду, але хотілось поїхати не за грошима, а за цивілізованим життям. Зараз Канада відкрила двері, приїхати відносно легко, але 1.5 року війни внесло свої корективи у життя і фінанси кожного українця. Хай там як, шанс є, ним гріх не скористатись. Навіть, з 500 дол в кишені - це не вирок, а, думаю, ще більша мотивація діяти. Покроковий план вже давно є. Прилетів, відкрив рахунок, подався на допомогу, протягом 2 тижнів головне знайти усіма силами житло, а якщо вдасться, то й роботу. Єдине, без мови, буде важко. Тут тільки survivor job
-
Привіт! Хто знає чи обов'язково записуватись в електронну чергу в консульство, щоб податись на довідку про несудимість? Чи можна це зробити в режимі живої черги?
-
Я (я+дружина+ донька) летіли за кредитні кошти, з собою на всіх було 1750$ (ці гроші і досі не витрачені). Перші тижні жили за рахунок українських кредитних карт. Але є одне велике АЛЕ... Я їхав, знав де буду працювати і з житлом знайомі допомогли (2 тижня жили безкоштовно, а потім те житло орендували).
-
