Український чат Ванкуверу
-
була така думка поїхати і двинути так одного разу)
-
ми коли приїхали, то з чуваком познайомились, він коп місцевий, молодий чувак, але його перевели на швидку чи щось таке, спілкувались і все таке. У нас переїзд, пошук роботи, житла, купа проблем, ми не грузили його цим сильно, але давали зрозуміти, що зараз нам важко знаходити час на спілкування і що у нас купа проблем котрі треба вирішити. Просто щоб розумів. У відповідь він нам казав щось типу "так тримати, удачі". Тим часом рандомна українка котру ми зустріли у парку нам зробила екскурсію по місту, допомогла з переїздом на машині, підказувала багато побутових речей. У цьому вся різниця між нами. Наші люди це люди дії, не пиздять а роблять
-
Це у них може така робоча етика дивна)) Ще ти можеш з кимось домовитись наприклад про покупку чогось на маркетплейсі, вже виїхати, а коли майже доїхав або вже на місці, дізнатися що товар вже продано)) Це не про дружбу, але це гарно характеризує менталітет цих людей, у нас би за таке їбучка розлетілася б сразу😆😆
-
Хоча був кейс де індійська мафія намагалась бортануть мене з однією роботою. Вішаючи локшину на вуха, що такої вакансії нема і взагалі мені не до них. У той час коли я прийшов за референсом буквально від людини, котра мене направила.
-
Ну от у мене протилежний досвід. Мені канадка менеджер компанії лендлорда дуже допомагала, і пару раз звала на ужин до них. Інша канадка просто познайомились в інсті, вона мене постійно витягує кудись, постійно намагається із кимось познайомити. Хоча я ну дуже униле гамно по жизні. Так шо я б прям так не узагальнював. Єдине шо правда так то шо в Ванкувері тут багато позерів, всі сюди приїхали своїх якихось цілей добиватись, для низ дейтинг чи дружба, це просто побічний квест
-
але все це досвід корисний
-
втративши купу часу на очікування відповідей, котрі ніхто і не збирався давати
-
трохи розібрався як це працює і знайшов роботу, виключивши потенційно ненадійні роботи
-
у пошуку, але не без результатів
-
100 відсотків, все так
-
у мене це був досвід з білими. Тому це питання саме культурної етики. Мігрантка індуска нам здала житло, мій перший бос був азіат і взяв мене у перший же день на пейрол. Тому це про інше
-
зараз цього меньше, бо трохи це все ж таки совком воня
-
у наших людей є відчуття обов'язку перед ближнім, це нам завжди з дитинства втлумачували, тому у нас люди більш обов'язкові
-
Та це трошки інші речі, знаю багато людей кому допомогали канадські знайомі і так само звали на вечерю/прогулянку, тощо. Але це вони роблять загалом за власною ініціативою, за власним бажанням у вільний час. Я про те, коли ти телефонуєш людині, просиш все кинути і терміново приїхати допомогти. Тоді ми не знаємо де будуть і що скажуть всі ці місцеві друзі.
-
ну от сподобався ти їм, це ж таке буває, всі ми люди
