,,з будинку пристарілих"
Черговий день в місці де життя не має плину часу, бо ніхто вже нікуди не спішить. Всі мешканці цього місця живуть сьогоднішнім днем і деколи розповідями про минуле. Справи всі в низ зроблені, плани втілені в життя, досягнення завершенні і амбіції, якщо такі були, задоволені. Лише персонал з тривогою на обличчі бігає туди сюди імітуючи зайнятість. Ну і я катаю вікна ліфтом деколи в компанії місцевих стариганів.
Розмовляти настрою ні з ким не було поки якийсь дідуган в наглу не причепився з розмовою.
Невисокий дідуля, в солом'яному капелюсі фабричного виробництва з явно балканськими орнаментами на ній. Дуже веселе і доброзичливе обличча щ якого не заходила широчезна посмішка, але якщо придивитись уважніше чоловіче і мужнє. В сильній, як на його вік, ріці він тримав тростину прикрашеною незвичною різьбою, а сама ручка вирізана в формі вовка в очі якого вставлені два маленьких смарагди.
Він мені здався цікавим персоналом і не зважаючи на втому мені захотілось з ним потернвенити.
Розмова почалась з нейтральних тем про погоду і їжу, роботи і подорожі. В якийсь момент ми перейшли до більш серйозних і глибоких тем і йому було що розповісти.
В 20 років він пішов з дому в пошуках кращого життя і себе. Виріс він в маленькому сербському селі в багатодітній родині коваля. Був молодшим сином і місця в дома йому не було. Об'їздив більшість країн Європи, жив в південній Америці, Африці і Японії. Працював на різних роботах, возив контрабанду, крав і розбійничав, любив і ненавидів. Мав друзів і ворогів. Одним словом прожив цікаве і не ординарне життя. Йому було що розповісти і робив він це цікаво.
В якийсь момент я запитав:
-Ну а що ви порадите про те як вибирати людей в своє життя? Як визначити кому можна довіряти, а кому? Як знати хто твоя людина, а кого уникати?
Не задумуючись він відповів наступне, слова які вхлисьтв мій мозок і які захотілось записати і поділитись:
-ніяк! Ніяк ти не визначив правильну людину, бо таких не існую. Ти не можеш знати що в людини в середині і які мотиви нею рухають. По суті ти не можеш довіряти нікому і не варто шукати правильну людину. І не тому що всі погані. Аж ніяк. Навпаки, більшість людей кого я зустрічав, вони хороші і правильні. Я хочу сказати що тобі не потрібно замислюватись про те варто тобі комусь довіряти чи ні, варто приймати когось в своє життя, чи ні. Єдине що тобі варто робити і про що думати, так це про довіру собі.
Довіряй собі, вір в себе, приймай себе таким який ти є. Це єдиний спосіб притягнути до себе правильне оточення. Довіряючи собі в тебе немає потреби в надії на когось ще, бо ти сам можеш вирішити все що чекає тебе у житті. А якщо ти починаєш надіятись на те що хтось зробить для тебе щось, вирішить твої проблеми бо не впевнений що ти на це здатен, ти пограєш в будь якому випадку. Вір в себе і ніхто тебе не зробить. Прийми себе і ніхто не буде здатен тебе знецінити. Будь чесний з собою і людьми, і недостойні твоєх уваги і часу люди будуть тебе оминати. Мені 96 років і те що я тобі зараз кажу я вивчив добре за ці роки. Подумай про це при нагоді.