Теж думала, що у мене такі гени)) я поїхала з дому в 16 років і тільки в Україні змінила 7 міст. Переїжджати божественно, це як нове життя з кожним переїздом. Імміграція у мене перша.
Але зараз з'явились нові виклики і нові задачі, є куди вкладати енергію (у мене маленький бізнес, я там постійно щось змінюю і вдосконалюю, коли я не буду прив'язана до своєї роботи через PR, буде ще один чи може і не один). Я туди вкладаюсь тотально і це набагато цікавіше для мене зараз, ніж знову переїжджати, хоча 10 років тому цікавішого за переїзд не могло бути нічого) може, це тому, що мені вже є 30 😁
Мені б хотілося на перспективу мати декілька країн, які можна назвати домом і жити там по кілька місяців щороку. Канада для мене вже така країна однозначно, я б жила зимою у Вінніпезі, а влітку - в Нунавуті) І на декілька місяців на рік виїжджати до Італії, там, до речі, є регіони, де можна купити стародавній будинок за безцінь, якщо взяти на себе зобов'язання по реставрації, але я не рахувала ще, чи варте воно того. І в жовтні-листопаді на Мальті жити завжди. В Україні у мене є рідні люди, але я поки що боюсь думати, як повертатись туди хоча б в гості.
Імміграція сильно розширює взагалі, вся планета одразу така маленька стає, практично будь-яка точка в межах 24-х годин літаком. Інше - питання податків в цій точці та умов перебування для нерезидентів.
