Українська Манітоба
-
Я, якшо чесно, заздрю людям, які все життя отримували фантастичне медичне обслуговування в Україні. Бо до мене там ставились як до гімна в державних поліклініках і лікарнях, де треба було дати хабаря, щоб записатися на прийом до світила, щоб прийняв і гарно розказав про результати аналізів, щоб операцію зробили, ну і віддячити медсестрі, санітарці, сторожу Петру, а ще обовʼязково купити саме ці ліки в саме цій аптеці, ну і вислухати, яка ж це невдячна лікарська робота. Коли зʼявились гроші на приватні клініки - то ходили туди, бо там не срали на голову і каву давали попити. Але результати $$$ аналізів кожен дохтор тлумачив по своєму, і вкінці-кінців все одно впиралось потім в одних і тих самих відомих професіоналів, бо спеціалістів всього лише на пальцях одної руки в цілому місті можна порахувати. Може то просто мені не щастило, але в Канаді - попри купу медичних ситуацій, в яких ми уже були - якось все не так фатально. Найбільше звісно бомбить від емедженсі, але якшо туди не потрапляти - то жити здорово можна.
-
Я зараз якраз роблю проект для Брендон WMCC там все краще, навіть часто туди людей з Вінніпегу направляють. Ну і там якось все затишно, по-домашньому. ❤️
-
Моя знайома починає chemo на наступному тижні…5 днів на тиждень х5 тижнів…🙏як добре що в нас відкрили центр, раніше люди їздили в Вінніпег…
-
Про що я і кажу...
-
От якраз це дуже правильна думка. У нас купа друзів-лікарів, завкафдер медицини, завідуючих відділень, проректорів мед університету, etc. Ніколи в Україні не було проблем щось вирішити, хоча "на сьогодні" і причому часто не за гроші, а по дружбі. Звичайно, за процедуру ти платив, якщо потрібно. Але це не є системний підхід. Уляна щось пробувала зрушити, але так до кінця ту реформу і не проводили.
-
У Cancer Care окремий бюджет і він значно вищий від звичайних проектів.
-
Мені здається медицина тут ідеальна для таких людей як мій тато. Допоки щось конкретне не почнеться (тіпа камні з нирок пішли) 😂. Він ніколи в мед заклад не піде нізащо
