Українська Манітоба
-
Я вже колись писав про досвід Варшави. Там також ціни дуже йшли догори у 2006-07. Воєводство провело переговори із містечками навколо Варшави, і ті погодилися виділити по кілька сотень гектарів для забудови для молодих сімей з умовою побудувати будинок за 3 роки. Також ставили вимогу по ціні на нерухомість . Також дали пільги на податок на землю бізнесу. От ті міста-супутники за наступні 5 років дали великий приріст населення, нових бізнесів, ціна на нерухомість була досить доступна для молоді. Дуже надіюся, що якомусь умовному Селкірку така ідея прийде до голови.
-
Ціну тоді і тепер. З виплатами буде більше
-
Можливо від району? Не знаю, наш так оцінили і я порівняв за скільки купив і за скільки можна продати
-
Yesterday, a home was for sale for $400,000. My clients offered $420,000 but lost. The home was sold for $480,000.
-
І ціни на нерухомість пішли вгору. За 8 років ціна піднялася на 39%*
-
Можливо. Але суть в тому, що ми за пару місяців передивилися напевно будинків з 40 точно. І ще купу відмінялось на етапі перегляду онлайн. Один з будинків був взагалі під ремонт, без техніки, але в красивій місцевості. Так от за нього просили 329тис, ми робили там інспекцію, яка виявила, що треба замінити проводку( алюміній), бейсмент мав азбестову плитку під заміну+ кондиціонер і котел під заміну. Гараж напів згнивший. Так от цей будинок продали за 390 тис, а всього пропозицій на купівлю того будинку дали більше 10 сімей
-
Тих що я знаю - точно ні)
-
Та точно не всі. Ті хто тут вже 25+ років і заробили собі репутацію- точно не жаліються
-
Колись давно це було окреме містечко, і було там залізничне депо, кілька фабрик та інших виробництв. І жили в тому містечку переважно blue collar люди (пролєтарії), робітники та залізничники. Не дуже багаті, з невеликими естетичними та/або інтелектуальними вимогами. І решта Вінніпегу презирливо асоціювала їх з white trash, знецінювала і всіляко намагалася за їх рахунок думати, що самі то вони ого-го які кращі ))) (ну, як завжди у людей буває). Йшов час, Транскона розвивалася, покращилась інфраструктура, туди поступово потягнулась «нова кров» та молодь, бо нерухомість була дешевше. Вже давно там не blue collar населення, якщо зробити середній зріз )) Але відгуки отого колишнього ставлення і досі інколи можна почути в розмовах. Цікава історія про рожевих фламінго. За однією з легенд (а їх декілька, бо насправді ніхто не знає, як то все почалось), коли Транскона ще була робітнича і не сильно заможна, хтось з її мешканців розкошелився і зʼїздив у Флориду. Там, вражений неземною красою пластмасових рожевих фламінго, шо прикрашали деякі місця у Флориді, він купив і собі тих фламінго. Привіз в Транскону, гордо встановив на фронт ярді. Решта Транскони подумала «боже яка краса, і мені таке нада» - ну і багато зʼявилося рожевих фламінго по цьому району нашого морозного міста )) Це також стало одним з приводів поцькувати Транскону рештою Вінніпегу. Цікаво, що зараз Транскона owns цей свій колишній несмак. Демографія змінилась, але фламінго як символ лишилося. Його можна побачити на флаєрах заходів, на стінах кафешек, тощо. Як відомо, самоіронія притаманна лише НЕ примітивним створінням, тож можна зробити висновок, що якщо Транскона здатна отак пореготати сама з себе, то все там ок з контингентом :)
