Українська Манітоба
-
Сорі Ольга я мала на увазі 22 лютого а не 22 року…коли ото посольства почали виїздити…
-
Ні, не знала, точно ніхто нічого не знав, але всі були на нервах і сестра попросила приїхати до неї до Львова. Я відправила собі речей на місяць новою поштою, взяла документи і останнім поїздом виїхала, просто трошки параноїдально пощастило
-
Отож Тому і вважаю домі себе дурнем Інформація була але тупо не вірилось 🤷
-
Досі не має доказів що обмеження діють Але начебто стабільні дії при епідеміях
-
Дніпро таке спокійне 😅 Особливо коли мешкаєш неподалік (по прямій) від аеропорту, куди якраз били в перший же день
-
Хах, я прокинулась тоді в 7:30 та просто поїхала на роботу 😅
-
Ну В мене складно Давно хотів поїхати, але були завжди проблеми, а як почалося, так тим паче Але проблеми не вирішились, навіть з братом півроку не розмовляв, бо він поїхав кинувши мене з проблемами, як я вважав Тепер розумію як по дитячому це було В мене це буває, тому я скористався в кінці 2022 візою, що відкрив одразу і березні Така от історія
-
Кумедна історія трапилась в лютому 2022 з моїм знайомим. Він не хотів їхати, казав що у нього ремонт, та і взагалі нічого страшного. Потім опа — він вже фоточки з Молдови шле. А 22 лютого пише що тепер робити, почали Київ бомбити. Виявляється, він отримав приступ страху, поїхав в Молдову, але там було якось нуднувато, то він за кілька днів до 22.2 повернувся до Києва 😀
-
Ну та й і я про це Просто я родом із міста, де постійно лунають вибухи. По ним можна було годинник звіряти. Тому прям особливо ті звуки мене не злякали. …лише потім, трохи пізніше, я усвідомила, що чути такі звуки саме в Дніпрі - то не та норма.
-
Мої теж коло аеропорту живуть, так переживала що цей район першим розбомблять…:(
-
ооо. ми теж давно планували, та все відкладували. Дуумали ось продамо все і будуть гроші на еміграцію. Жінка моя, весь час скільки знаю іі казала "америка, америка, хочу в америку" і все ввідкладували. а коли вже стало все зрозуміло, було прийняте рішення виїзжати, але ж кордони закриті...а грошей з принципу давати не хотів та іх особливо і не було, бо все вкладували в нерухомість, з планами продати та заробити...але поки і продати дуже важко. потім віза, офіційний виізд і я тут. І поки не жалію ні про що, хоча ні, є пару пунктів. що не вчив англійську норрмально, і що батьків не вмовив виїхати.
