(UA) IT/Tech Ukrainians in Canada
-
Ну це навіть гірше чим в Україні. Там хоч до 100 дол і дрібні речі можна тягати.
-
Ну я маю на увазі що це типовий хейт комент
-
но на самом деле, если всё так то это административка только?
-
А що, є багато відео??
-
Такий комент є під кожним відео про ухилянтів)
-
І Женя ковер замовляв, без податку
-
В Польщі є Сінево і система медицина (платна) по принципу і по ціні як українська. Якщо летіти з Гамільтону, то з пересадкою в Рейкявіку туди і назад до Польщі квитки стануть 400-500 канадських.
-
Ну не знаю, если за сам факт ухылянства будет уголовка, то это немного новые координаты
-
Соболезную людям с дислексией Даже я не осилю это читать
-
Може, я і відгребу за цей пост, але нехай. А раптом десь відбудеться порозуміння і видихнеться напруга - mission буде completed. Для мене ситуація з обуренням навколо привітання Президента - це реальний живий кейс про те, що базова здатність психіки - сприймати вибірково і саме те, що актуальне саме тобі і саме зараз. Це нормально - мозок так економить енергію. Нам просто підсвічуються неоном слова, які вказуть на те, що болить, а все інше йде в фон. Цитую "...одного дня доведеться поставити собі питання: хто я? Зробити вибір, ким я хочу бути. Жертвою чи переможцем? Біженцем чи громадянином?" Навколо цього і піднялось основне напруження. Велика кількість українців побачили тут і звинувачення, і заклик або повертатись вже, або "здати паспорт" чи навіть відмовитись від того, щоб бути українцем; резонно казали про те, що я є біженцем і одночасно є активним громадянином, який донатить, вболіває, живе Україною; тобто побачили те, що "ті, хто лишились чи повернулись - хороші, а ті, хто поїхали - погані". І якщо це чути так, то це дуже, дуже боляче і б"є в саме серце. Але давате разом задамо собі питання: "А якщо мова йде про щось інше?" Просто як гіпотезу. Я переслухала цю промову декілька разів. Прочитала потім текстом. І знаєте що я чую? Я чую дуже просту думку, з якою абсолютно згодна. Україна як держава зараз на тому історичному етапі, коли якщо ми програємо цю війну, то кожен з нас втратратить вибір "бути біженцем або громадянином". Кожен буде або біженцем, або мертвим, або стане громадянином украинской републики. Перемога залежить від багатьох факторів. При цьому один з них - елементарно наявність професійних людей, які мобілізуються, які будуть робити реформи, підтримувати інфраструктуру - жити тут і вкладатись тут. Можна описати тисячу відтінків особистих ситуацій і унікальних комбінацій факторів, за якими кожен з нас вирішує де бути і чим вкладатись. Те, що я тут, в Києві - це не геройство, це теж рішення за сукупністю моїх особистих факторів і виборів. Але велика картинка простіша: якщо критична маса українців вирішить поїхати - України не буде. Не буде дуже скоро, насправді. І створити таку ситуацію - одна із задач нашого сусіда. І так, оця критична маса збирається з кожного окремого рішення кожної дорослої людини. Для тих, кого тригернула ця промова, позиція біженця криваво болюча (бо будемо чесними - так далеко не для всіх). І така необхідність вибору була почута саме з цього болю, з відчуття того, що суспільство розділяється, проживає різні досвіди, що ніби ті, хто не в Україні - "не зовсім українці". Не буду обговорювати те, чи мав би президент давати інші меседжі для того, щоб досягнути цілі об"єднання. Я зараз не про професійність спічрайтерів, і взагалі не про президентів. Я про те, що болю багато у всіх, мірятись ним немає сенсу. Очікувати подяки, визнання чи запрошення ні від кого немає сенсу. Голий беземоційний фактаж каже: люди, ви або об"єднаєтесь, вйобнете і збережетесь, або зовсім скоро будете відроджувати традиції в тотальній еміграції чи окупації. Президент багато на що впливає. Слова президента багато на що впливають. Але тільки ми вирішуємо - ображатись чи продихувати біль від дуже, дуже непростої реальності для України і продовжувати вірити і працювати на перемогу - кожен де може і як обирає.
-
Вопрос веры в победу и Украину закроется с открытием границ для всех.
-
лично у меня не было ощущения возможности на что-то повлиять, во время жизни в Украине. войну предотвратить, допустим. или предупредить хотя бы * жирные намеки *
-
но это далековато от реальности
-
ясно. с последним согласен. особенно если рассматривать государство как структуру, созданную ДЛЯ людей
-
Она не вдохновилась. Она трансформирует речь, чтобы она объединяла людей. Делает то, что должен был сделать президент.
-
президент не говорил, что говорил, мы неправильно все поняли. решение каждого решает будущее Украины.
-
ну кроме того, что она вдохновилась речью зели
-
tldr?
-
Я бачу і чую, що ця промова зачепила дуже багатьох. Насправді я не знаю, навіщо було так зроблено і чи свідомо, я не буду коментувати політтехнології. По великому рахунку, зі всіх коментарів я чую одне: багатьом з тих, хто поїхав, болить ставлення до них. Багатьом з тих, хто лишився, болить, що доводиться вигрібати тут на місці самим. Я розумію і про донати, і про те, що далеко не факт, що всі на місці вкладаються більше, ніж ті, хто поїхав. Намагаюсь осягнути всю картину в її складності, а не одну точку зору. Оль, болить і важко нам всім (ок, нехай більшості). На чужині не хочу навіть уявляти як важко. Бути тут і мати однією з перспектив програш - теж. Я за те, щоб не чіплятись за різності, а через цей біль і супротив вкладатись хто як може на своєму рівні
-
забирав палатку в штатах (300$), запитали на кордоні, то я ніяких податків не платив там багато чого можна возити без проблем, якщо для себе
23 Jan 2023, 01:02
398346/645592
about 4 hours ago