Ukrainians in Victoria, BC Chat
-
По перше звідки я міг знати що буде. По друге мозог і вних є гарні позиціі в ІТ та починаючи с нуля можна пробитися, Гадості. То я один такий, чи подивитесь у дзеркало? Раунд!
-
Я наверное выскажусь, хоть и рискую быть закиданным тапками, тухлыми яйцами, помидорами и еще быть политым сверху фекалиями. Я обратил внимание, что те кто действительно бежал от войны, у кого разрушили города, кто приехал сюда ни с чем, с парой носок и трусов, те не наглеют. Они рады любой помощи, работе и тд. Люди просто хотят спокойно жить там где не летят с неба ракеты и не падают бомбы. А вот те кто годами грел жопу в Европе и просто воспользовался возможностью получить на халяву гражданство западной страны, тем всего мало. Они вечно недовольны: помощь от государства маленькая, волонтеры недостаточно сильно перед ними стелятся, на работе не предлагают сразу миллион долларов в час, да и вообще страна фу отсталая. Я конечно могу ошибаться, не все такие, но таких достаточно
-
Так, згідна. Є і такі, хто з України приїхали і нахабно себе ведуть, але це ті, що мають достатньо грошей і тільки користуються безкоштовними ресурсами по максимуму. Їх не видно на громадських заходах, від них нема допомоги, тільки очікування. Вони думають, що вони класно маскуються, але таких видно здалеку. Хто не біжав від бомб і сам допомагати нікому не збирається. Отримавши всіляку допомогу - житло, гроші, харчі, одяг, гіфткарти і пр., вони часто не тільки повертаються потім дупою, а ще поливають гімном і брудом тих волонтерів, які це все для них робили. Бо робили недостатньо і не вірять що волонтери такі дурні це все робити безкоштовно. І взагалі Канада гімно, Вікторія гімно, громада гімно. Ну таке 😜 все таки таких меншість, процентів 5-10 я б сказала
-
Никто им тут ничего не должен и не обязан. Люди и государство помогают как могут в ущерб своему бюджету и времени, а эти недовольны еще. Нам, тем кто сюда приехал гораздо раньше по разнообразным программам иммиграции, никто и никогда так не помогал. Эту помощь нужно ценить, а не поносить всех на чем свет стоит
-
Привіт, перерва на рекламу😃 Я знімаю з канадцями житло, великий і просторий дім, біля Victoria General Hospital, Strawberry Valley. Так от шукаємо когось кому потрібне житло, недалеко є зупинка 39 автобусу що в Ленгфорд йде, а якщо трохи пройтися 22, 21, 8 автобуси. На фото вся інформація
-
У всіх є своя точка зору. Всі намагаються вписати людину в рамки свого розуміння правильного і неправильного українця. Моя думка, тут багато хто витрачає над сили і енергію на концентрації, що нас роз'єднує, і чим той відрізняється від мене. А треба концентруватися на тому, що нас об'єднує. московія єб#на цим і скористалася, тому що ви самі один одного труїте захід не хоче слухати Схід і навпаки. Навіщо одні висловлюють який повинен бути людина в їх розумінні, а інші виправдовуються чому вони не такі? Багато зайвих рухів і енергії на дурниці. Витрачайте сили на допомогу ЗСУ
-
Доброго дня. Не відмовлюсь від допомоги з роботою. Тільки зараз бачу повідомлення. А шукаємо місяці вже. На заході з чоловіком були разом. Нажаль, враження, що то просто задати стандартні запитання та для галочки. Не один рекрутер, а багато людей. Як потім робити висновки об'єктивно? Ми надісдали вже кожен більше 200 резюме в компанії Нанаймо, Вікторії, Ванкувера. Нажаль, або нема відповіді, або відповідь оверкваліфайд. Англійська хороша, освіта теж. За іншою освітою тут не підемо зараз - це гроші, а їх заробити, а щоб заробити, то нема поки такої роботи. Сім'я в нас багатодітна, вивезли тваринок з собою. Так от, син ще в школі навчається, але вийшло влаштувати прибирати вночі в лікарні. А як нам зняти житло, якщо велика родина, зарплати недостатньо? Але, знову-таки, не беруть, зоб можна було опдатити все. Це замкнуте коло. Ми тут 6 місяців. Я думала, що за місяуь-другий можна буде влаштуватися на 6,але в мене це зайняло 4,5 місяці. Чоловік жо сих пір в пошуках будь-якої роботи. Так зо тут вже якесь безсилля. Я хі свого боку, маю уроки для дітей з 6 ранку, але то дуже смішні суми, я пересилаю на ЗСУ, потім іду працювати тут, потім дома робота та домашні справи. І, якщо є робота в Вікторії, то будемо вдячні. Ми тут тільки для початку думали, поки знайдемо роботу. Ну і плюс житло важко знайти. Тому так. Трму їздимо безрезультатно по співбесідах. Руки опускаються, не знаю...
-
І ще щодо слів чоловіка по вакансіям від феррі, стану на захист, бо щось якось аж недобре. Розчарування реальне. Ми приїхали спілкуватися, з резюме, з досвідом, з англійською, з бажанням працювати. Але жодного запитання, хто ви, що ви, ваш досвід, ваші (хочаб) сильні, слабкі сторони. Нас просто запитали 4 стандартні запитання, які є як галочка. Я наймала багато людей в Україні, і знаю всі варіанти запитань. Ось ці, що ви будете робити, якщо клієнт засмучений, - ну реально відповідь має багато варіантів? Реально, відповідь плине на результат співбесіди? Реально, я така тупа, маючи досвід роботи, що зазначений в резюме (яке не дивились), скажу, щось інше, ніж воги очикують і знають? Тому ми в когнитивному дисонансі після співбесіди. І так, для сім'ї, в якій є діти, не підійде онколл, бо ти маєш знати, скільки в тебе інкам, і які експенсіс. Як планувати життя сім' ї, маючи онколл? А якщо не буде достатньо коштів на рент, наприклад? Якщо мені зателефонують пару разів на тиждень? Дуже ризиковано для нашого випадку. Якщо людина сама, то це її справа, але ми відповідальні за дітей. Вони мають десь жити, харчуватися, мати одяг, іграшки, дозвілля (це діти, ми тому і виїхали, щоб вони це мали), а ще люди інколи хворіють, в когось є хронічні захворювання, які активізуться прм деяких умовах. І це ще кошти, це час, якщо йти в лікарню. Хворють не тільки діти. А ми, як дорослі, які відповідають за них, вже із штанів вилазимо, щоб щось зробити, знайти, влаштуватися. Тож, друзі, тапки, яйця тухлі та помідори передавайте в ресайклінг. Мій чоловік має дуже хороший досвід, хорошу англійську, освіту, має багато потрібних сертифікатів і з України, і отриманих тут, він працює иам, де вдалося знайти. І це дуже мало жля сім'' ї, це менше будь-якого рента. І тим часом, він надсилає свої резюме, оббиває пороги, робить свої роботи вночі, щоб продати та щось отримати. То не кажіть так, бо якось нестерпно від цього. Коли це вже крик душі. Нестерпно, що діти постійно хворіють, сумують дуже, а ти робиш все, а цього недостатньо. Нестерпно, коли дитина в школі чує слово масква, і плаче, і каже, зо нащо це все. Я, як і чоловік, ми просто хотіли знайти роботу, якої достатньо жля життя та ренту, для дітей. Я не хочу, щоб мій старший працював, я хочу, щоб він витрачав час на навчання, але він мусив піти мити підлоги та жихати хлоркою, маючи при цьому алергію на це все. Таке єиття, таке випробування Добре, що ми не в бомбосховищі, добре, що спокійно, але щось або ми якісь непутьові або не знаю... Але все ок, якось будемо. Головне, що в безпеці
-
До речі питання по темі, в резюме краще залишати посилання на соц мережу де є світлини людини що шукає роботу, або краще вставляти це фото в саме резюме?
-
Дякую за пораду.
-
No photos in your resume, LinkedIn link only
-
Справа в тому, що я вибір цей робила не тому що хотіла подалі від України, а тому що страшно за життя дітей, за їх психічний та фізичний стан. Мені не страшно працювати, мені тут зовсім не страшно, чесно. Резюме роблено-пепероблено на всі варіанти, так. На воркшопи на всі хрлимо. Точніше, чоловік. Я тут маю непоганий варіант, правда, парт тайм, але по моїм скілам. А щодо ходити по співбесідам, то так, ходить чоловік, куди покличуть. І онлайе, і офлайн, і потім зв'язується з компаніями, якщо аідповіли, що ні, щоб дізнатися свої помилки. Тут не критика, а здивування. Наприклад, час від подачі резюме до відповіді. В моєму досвіді в Україні чекала максимум тиждень, ну, може трішки більше. Тут до 2 місяців. Час, за який можна стати бомжем. Ми вдячні країні, людям, що в безпеці. Просто є багато речей, що дивують. Ти намагаєшся пристосуватися, бо так всі роблять. Але ось і так буває, що стучиш в усі двері, а там глухо. І вже на межі, і вже майже здаєшся, але розумієш, що треба підніматися через силу. І так, тримає в строю те, що діти, і те, що можеш мати уроки, оплата зтяких йде на воїнів та батьків. Знаєте, кожен день - це сльози, коли читаєш, де і що летить в Україну, кожен день караєш себе, що робиш мало. Не знаю, в кого як, а мені пече, і все це вкупі дає свої результати. І вони не позитивні. Так буває. Я знаю, що буде краще, ми розуміємо абсолютно все.
-
На які конкретно позиції претендував ваш чоловік ? Маю на увазі де йому відмовили.
-
Від чорнороба на фабриці до посад в ІТ. Прибиральник, чорнороб на стройці, водій, мерчендайзер у нічну зміну (хелоу волмарт), кухар/посудомийник у фастфудах, робітник складу-вантажник, робітник залу в казіно, охорона, фасувальник риби, поштальон Усі місцеві роботодавці з нашого села мають моє резюме та знають мене, avemployment.ca Та коли ділишся враженням та досвідом , люди, яки гадки не має про мою ситуацію пише майже прямим текстом - 3.14здуй назад додому та понаїхало ньюкамерів - то дико, це глибше ніж 17 сторіччя.
