Я послухала і не шкодую. Навпаки, подумала, якій ж українці класні! І посперечалися в пошуку істини і самі себе покритикували. Я б з радістю дружила з таким Любомиром.

Місцеві б могли подумати ще, що хлопець з Європи. Як в тій пісні "Are you a gay or European?" Коли мене сусідка побачила в платті і червоних кедах на велосипеді сказала: "European style".

Любомире і @liubomyr1, мені образливо чути, що ми (українці, що приїхали трішки раніше за вас) вам не допомагаємо. Мій чоловік вже стільки новоприбулих притягнув до себе на роботу, що там вже через один українці (він теж там найманий працівник не власник), декого з них він ще й постійно возить на роботу та з роботи, бо в них немає машини. Хтось у нас жив перший час по приїзду. Комусь по вихідних меблі перевозимо. Стільки всього організовано в місті по допомозі і з меблями, і одягом, і предметами першої необхідності, і як поліпшились провінціальні умови для українців, чого не було 4 роки тому, коли ми приїхали. До речі коли ми переїжджали (теж з трьома дітками, як і ви), я не пам'ятаю, щоб нам потрібна була допомога. Ми самі з України бронювали собі отелі, аби було де ночувати перший час. Я навіть не мріяла влаштуватися старшим науковим співробітником, я знала, що працювати ми будемо, там де скоріше візьмуть. І ми з чоловіком влаштувалися на лісопилку і працювали позмінно - він в нічну, я в денну і наступний тиждень навпаки, щоб забезпечити цілодобовий нагляд за малими дітьми. Я пам'ятаю, як після 1-ї своєї зміни (а робота була на межі моїх фізичних можливостей), я з середньою дочкою пішла на роликах кататись, щоб Діма не переживав за мене і не почувався винним. Ви дорослі люди чи ні? Чому замість того аби адекватно оцінити себе і обставини, ви шукаєте когось, хто б вам допоміг, ще перекладаєте відповідальність на інших. Читайте/дивіться блоги про іміграцію, інформації купа скрізь, як можна залишатись таким "розовим поні" в XXI столітті.

Якщо у нас відкриється вакансія Go девелопера ви будете знати про це перший. Тут всі молодці, це ж Канада. ви почитайте, як починали перші українські імігранти, вони пеньки корчували аби землянки побудувати, і як обжилися і себе зарекомендували добрими господарями, фермерами.

Ну да. А ви хто, може щось і для вас буде

Так саме сексист(якщо думаєте, що жінкам легше, то поміняйтесь зі своєю місцями) і хейтер. Бо дорослі люди, якщо бачать що план А (знайти роботу по спеціальності ) поки що не працює, переходять до плану Б (survival job), а не звинувачують українців, які зацікавлені, як ніхто, щоб ви стали на ноги і почали допомагати Україні. По-друге, від війни тікають в найближче безпечне місце - Європу, а не через океан. Це вже нічим не відрізняється від імміграції, хіба що більше цільової допомоги саме новоприбулим з України. Це був приклад одного з тисячі блогів, де розказують про життя в Канаді, забудьте його. Далі я з вами дискусію вести не збираюсь. Адью

Як сказала Іра Сазанович (уже й не знаю постити тут її блог чи ні), Канада - справедлива країна. З часом кожен займе своє rightful place. Все буде добре

Дивіться, тут все просто. Сьогодні вранці під'їжджаю я на світлофор, де стоїть одна машина. Загоряється зелене світло і машина починає рухатись не вперед, а на мене, тобто назад. Увага питання: чи маю я змінювати канадські правила "в своїй голові" і теж рухатися назад на зелене світло? На наступному світлофорі я вже тримаюсь від тієї машини подалі, як і рекрутер, якій вже від Любомира і його міньйонів дісталось за все, що тільки можна, включаючи її первинні статтєві ознаки. Робіть висновки.

Наскільки я зрозуміла цей звук в першій колонці відрізнявся від нашого Х тим, що задня спинка язика опущена, а при Х вона піднімається, утворюючи щілину між язиком і піднебінням, то і хекнути по-англійськи не виходить. А в другій колонці я теж чула наш типовий Х. А взагалі моїй speech therapist найбільше різало вуха моя v and f, які ми вимовляємо як Б, П, ніби у нас нежить😄

Ха-ха, я теж "ржу ні магу", коли новоприбулі в Калгарі запитують, де ми купуємо зимовий одяг, щоб витримував наші -50😂 і сніги по пояс. Насправді, у нас зовсім настільки несніжно, що містом навіть не передбачено чистити вулиці взимку, і я круглий рік за малим в садочок могла їздити на вєліку.

Так, на фермах і в отелях зустрічаються роботи з проживанням.

Вчора в Калгарі була ярмарка вакансій, де набирали вчителів у Манітобу. Представник сказала, що для українських вчителів треба зробити оцінку диплому в WES. В Альберті усім хто, хочуть працювати вчителями, доводиться ще вчитися.

Жіночка на ярмарку сказала про еволюацію українського диплому. Ось їхнє оголошення.

А я спочатку подумала на Калгарі, але у нас сніг взимку не лежить, і літо ще не закінчилося

Вранці дітей в школу вела в Калгарі було -22, -16 - то на сонечку в обід😉

Коли -22 вранці і сонце, ще низько, то дуже холодно. А коли сонце зійшло, то мороз не відчувається. А взагалі, якщо порівняти вологий клімат ВС і наш сухий і сонячний, то їхні +10 відчуваються, як наш 0. Бо, коли у нас + 10, ми ходимо буквально в футболках, максимум в сорочках. Так що ви праві, сухий клімат і сонце, і температура відчувається зовсім по іншому.

Ціни різні від провінції до провінції і закони весь змінюються. В Калгарі в цьому році ми платили 760 баксів на місяць за такий догляд після школи. В Нью-Брансвіку здається було 250 кілька років тому. Але в кінці навчального року почала діяти якась провінційна програма допомоги на дітей.

Дитячі садочки здійснюють нагляд дітей після школи. Приїздять до школи автобусом і забирають самі дітей. І так це платно.

У нас тут в Канаді крупний оператор зв'язку ліг. То ми не можемо з більшістю служб місцевих зв'язатись, коди підтвердження не надсилаються. То сьогодні дійсно краще розслабитись

Закрыла це вікно і далі пішла. Здається там змінилася умова подачі, що тільки для родичів тепер. А може воно і раніше було, та я не помітила