Ukrainians in Victoria, BC Chat
-
А в кіно пропаганда працює добре, доречі.
-
Бо плани орчі були колонізувати Україну. І політика раші продовжувала й надалі сюди пхатись. Не тільки проросійські політики та партії, доречі. Згадаємо мистецтво- кіноіндустрія, серіали, які знімались або спільно або наші актори грали в їх фільмах, серіали заполонили телепростір. Я навіть памʼятаю, що люди казали, що дивляться перший російський канал з новинами, бо там все раніше, а українські новини називали «вчорашніми».
-
Так, то було жахливо. Ми ніби як звиклись з цим. Але та стара діаспора не розуміє, нащо нам продовжувати, якщо вже вільна Україна і можна відмовитись від того примусу. Я раз в радіопередачі сказала "да", то зразу купа гнівних коментарів було )))) (смішно те, що до того часу не коментували передачі))
-
Зрозуміла. Іноді відчуваєш себе ніби ворогом, бо дитина людей, які змушені були жити при радянщині. Я все розумію. Що багато хто воював проти радянської власті. Але й багато хто змушений був воювати на стороні срср, бо інакше ніяк. Ці всі октябрята потім, піонери☹️ Це виховання, яке насаджували з садочків і далі… Я трішки застала ще ту школу, ще тих вчителів, які сміялися над словом «кватирка». Як моя прабабуся здавалася смішною з її українською мовою, з суржиком. Як нам насаджували, що українською мовою говорять «селюки» (кажу то словом як воно звучало тоді, я дуже люблю села наші, просто ось так говорили). Але я й памʼятаю, як мама працювала весь час - інженером в інституті та потім шила завжди, а нас бабуся часто виховувала. Бо грошей не було. Ще моя прабабуся тайно ходил в перехід метро просила милостиню😵💫 Пгтім купувала нам цукерки. А цукерки нам з братом поштучно однаково давали. Ось так було.
-
Я говорю про ту повоєнну хвилю еміграції, з якою ми ще можемо спілкуватися. Це люди з Західної України, яка була окупована в роки 2-ї світової війни. В більшості їх батьки боролися проти радянської окупації, дехто був насильно вивезений в Німеччину на роботи. Скажімо, в наших околицях є похресники Уласа Самчука і діти родин, близьких до Дмитра Донцова та інших провідників УПА.
-
Мій дідусь був розкулаченим. В них був млин, господарство. Як я розумію, непоганий бізнес. Відправили в Сибір. Дідусь хлопчиком збіжав звідти, в Україні екстерном здавав іспити, працював з Патоном. Воював, дійшов до Берліну. Не пишався тим, що мав бути на тій війні. А потрапив він туди в останній день служби в армії. Коли почали в них скидувати бомби, його старшину одразу вбило. І тих хлопців всіх одразу воювати забрали. Дідусь був звʼязковим, під снарядами провода тягнув. Був дуже розумним та добрим. Говорив він російською, бо інакше не можна було в той час. Ніяких думок та грошей виїхати не було. Моя прабабуся (мама бабусі) україномовна з народження і все життя, вона плювалася на російську мову, а бабуся вже російською говорила, бо інакше було важко. Треба було жити, працювати за ті гроші, і думати, як жити… То не бажання людей не говорити українською, а примусове насильне використання російської. І ці люди не погані, що не виїхали в Канаду або США, щоб не говорити російською. Вони мали важке життя, і багато хто просто мовчав про мову, про церкву… Було б чудово, якщо б ми обережно висловлювались за наших предків, за батьків.
-
Ми давно не збиралися всі разом, чи не так? Тому запрошуємо Вас завітати на Meet&Greet Що може буди краще, ніж випити кави та поспілкуватися зі своїми😊 ✏️Сьогодні (четвер, 19 жовтня) з 5:00pm до 7:00pm в Українському Культурному Центрі, 3277 Douglas St, Victoria, BC V8Z 3K9 Можете захопити з собою закуски до загального столу. Побачимось!
-
Ты так говоришь, как будто это что-то плохое. Хороший баннер, отличное качество, разместили удачно.
-
Багато є дітей чи навіть внуків тих, хто втікав від радянської окупації (яка була російською окупацією). Плюс, Сталінський режим винищив тих їх родичів, хто не втік. До того часу вони не знали російської і реально не розуміють її. Для них все російське - належить окупантам. А "все російське" - то, перш за все мова як ідентифікатор
-
А це Langford
-
То десь там вгорі їли попкорн , дивилися кіно, трохи насмітили)
-
Зазвичай в Порт Алберні тумани:) Це якась дірка в хмарах:)))
-
Раночку! Привіт з Порт Алберні:) Красиве небо сьогодні
-
Та не так важливо, як називати:) Просто для мене то так футболом і залишиться. А канадські друзі - місцеві, половина фьост нейшенс, половина син італійців (дружина і чоловік) і їх син. То вони ото кожного разу «чому в Канаді соккер, а не футбол»😃 Зрлзуміло, що ми тут англійською називаємо соккер:) Але не суть. Головне, що дітям є можливість продовжити досвід з України. Добре, що їм подобається:)
-
Та ну, для нас футбол:), так приємніше. От і зараз наш канадець сказав, що ніколи не зрозумію, чому соккер:)))
