Імміграція до Манітоби
-
P.S. Я просто не можу не виокремити одну людину, а саме Дмитра Борисенка. Він справді відкрив свого часу існування Конгресу Українців Канади для мене та програму імміграції за допомогою Ознайомчого візиту. Він був випадковим знайомим, якого я зустрів на теренах фейсбук спільноти Ukrainian Manitoba - Українці Манітоби, а потім став справжнім гідом по моєму візиту до Вінніпегу. Дмитро - ріелтор і він справжній професіонал своєї справи, а також він дбайливий сім'янин, уважний співрозмовник та просто гарна Людина. Дмитре, дякую за все!
-
Доброго дня шановна громадо! Хочу поділитися своїм досвідом ознайомчого візиту до м. Вінніпег(2021-09-16 - 2021-09-26). В першу чергу, хотів би висловити подяку Конгресу Українців Канади, завдяки якому даний візит став можливим. Також він відбувся тому, що я заздалегідь отримав 2 дози вакцини і мав відкриту туристичну візу до Канади. Хочу сказати, що це був мій перший візит до країни кленового листа і я мав тільки уявне враження про саму країну. Але чесно кажучи, мої сподівання повністю виправдалися або більше - перевершилися. Я залишився в приємному захваті від відвідин і маю надію в скорому часі переїхати до Вінніпегу на постійне місце проживання. Також хочеться зазначити, що головним критерієм який допоміг зробити таке позитивне враження від відвідин - стали самі мешканці Вінніпегу та Манітоби. Не можу не додати, що слоган провінції - Friendly Manitoba - на всі 100% відповідає справжньому стану речей. Тільки ті люди, що формують певну громаду, є відповідальними за те щоб бути чи не бути Суспільством. А для мене це було і є, першим пунктом у виборі місця де хотілося б жити. І тепер я впевнений, що я зробив правильний вибір. На період перебування у місті я зупинився в мальовничому куточку мідтауну, орендувавши кімнату в будинку на Home Street за допомогою AairBnb (якщо цікавить точна адреса, можу скинути в приват).Під час самого візиту використовував виключно громадський транспорт і можу зазначити, що він мене ні разу не підвів - все було завжди вчасно і комфортно. Google maps допомагали з орієнтуванням в місті та прокладанням маршрутів. Інтернет використовував український - роумінг від Київстару (50грн/день - з безлімітним доступом до тестових повідомлень в месенджерах та доступом до Google maps). Я також зареєстрував канадський номер телефону використавши сервіс Zadarma, який дозволяє приймати дзвінки в Україні використовуючи відповідний додаток. Однією з приємних несподіванок стала прекрасна погода - сонячна і з температурою в середньому більше на10 градусів ніж було в Україні на той момент часу. Це дозволило в повній мірі насолодитися від мого перебування в місті і мати біля 15-20 км щоденних піших прогулянок різними районами та парками міста. Я декілька разів обійшов пішки даунтаун, Exchange District, The Forks, відвідав службу в Українській Православній Церкві, картинну галерею та музей Манітоби, був у Келдонан та Ассінібойн парках, місцевому зоопарку, французькому кварталі, на півдні та північному сході міста, Трансконі. Але найбільшу увагу я приділив зустрічам з представниками української громади міста та колегами по IT цеху (моя посада - Software Development Engineer in Test). Кожного дня я мав декілька зустрічей. Я провів зустрічі з представниками Конгресу Українців Канади, ріелтором, спеціалістом з іпотечного кредитування, банкіром, директорами обох Рідних шкіл, представником Пласту, вчителем середньої школи, інтерв'ю з менеджером та рекрутером ІТ компаній, з українськими ІТ-ками м.Вінніпег. Все це мені надало краще розуміння справ речей та більшу впевненість у пошуку потенційних роботодавців. Спочатку мав намір подякувати кожному з ким мав зустріч помітивши його, але зрозумів, що прочитавши це майбутні візитери можуть просто дуже легко повторити мій шлях і таким чином не виконати своє домашнє завдання. Після візиту я повністю зрозумів представників КУК-у, які таким чином заохочують кожного потенційного іммігранта ретельно готуватись до візиту та гарно його планувати. Адже з це і одним з головних етапів на шляху імміграції, яку аплікант має пройти самостійно, бо розрахунок, що він буде успішний не завдяки комусь, а власне собі самому. Ще раз дякую кожному хто зголосився виділити час зустріч, допомагав порадами та просто складав компанію.
-
Дякую! Згоден, та краще хоч суб'єктивні історії почути й зробити власні висновки, аніж нічого не мати. Формат відео зручніший, як на мене, бо певний проміжок часу йтиме мова про конкретну тему. А у чаті, якщо постійно не слідкуєш за дискусією, то важко зібрати до купи корисну інформацію.
-
Ми подумаємо, чи є сенс це робити. Той вебінар показав, що кожен аплікант має свою унікальну історію, а тому досвід підтведження зв"язків з Україною у одних, може просто не мати сенсу для інших. А власним досвідом люди діляться і тут, у чаті, ніби й так
-
Можемо, до речі, подумати про варіант вебінару щодо цього. Однак з такими вебінарами є нюанс - ми не можемо давати жодних порад чи рекомендацій. Також треба буде знайти охочих, хто б міг погодитись надіслати нам свої мотиваційні листи, щоб ми могли їх показати. Звичайно, персональна інформація була б закрита
-
десь два роки тому ми робили короткий вебінар по заповненню аплікацій на візу, а також показували мотиваційні листи людей, які успішно отримували візи на візит. Головне - фокус на візиті, а не на майбутній імміграції. Їдучи до Канади на візит, ви не знаєте, чи будете іммігрувати, бо ваша мета має бути виключно ознайомчий візит, і все
-
Я дав цитату зі статті - не більше. Це погляд не мій, а посла України в Канаді, який бачив ситуацію набагато краще, ніж ми з вами. Ви бачите лише частину людей, які хочуть відкривати візи до Канади. Більшість ніколи не є в інтернеті. Більшість йде через різних посередників (здебільшого в Україні), і дуже багато хто у якості доказів дає документи, які не відповідають дійсності. Тому і високі показники відмов. Ті, в кого нормальні документи, стають заручниками тих, хто підірвав довіру за останні кілька десятиліть. Як тільки офіцер має 1% сумніву - відмова. Ви навіть не уявляєте, скільки українців приїздить туристами до родичів у Торонто, Монтреаль та інші величезні міста і працюють по півроку нелегально. Особисто знаю десятки таких сімей, де батьки кожного року приїздять "на заробітки" на півроку, а потім їдуть на півроку назад до України. Про фіктивні довідки про роботу - це до цих пір є, і цього дуже багато. Про несправедливо високий показник відмов у візитерських візах відомо давно. Федеральний уряд кілька років тому робив аналіз українських відмов; висновок - підхід до розгляду аплікацій окей.
-
Дозвольте не погодитись з вами, Дмитро. Адже тих документів стосовно підтвердження намірів повернутись в Україну існує не сотні тисяч, а всього 4-5, і всі апліканти перед тим як подавати заяву на візу, комунікують один з одним, переписуються в цьому чаті, в інших, та подають їх всі, весь можливий перелік, але одні отримують візу якимось дивом, іншим зась. Лотерея. І якщо навіть при першій подачі відмова, висмоктують з пальця вже такі докази повернення, що є більше ніж залізобетонними доказами намірів повернення. Результат - знову відмова. Тому звинувачувати самих аплікантів також не можна. Тут справа в системі. Люди, які досягли успіху в Україні, але мають креативне передове мислення, або їх не влаштовує, наприклад, нікчемна влада в Україні, які змогли заробити капітал та не імігрують бомжами в той час, коли 75% в Україні за межею бідності, та який дозволить легально імігрувати і прожити перший час в Канаді, не сідаючи на шию канадських платників податків, які хоч якось знають мову, культуру, обряди, історію, займаються волонтерством і т.д. і т.п., залишаються за бортом, бо в чомусь винні. Можливо, не виключено, що відсотків 10 з нас може нелегально залишитись, або вскочити в іншу провінцію, та це ж все таки набагато краще, ніж безкінечні потоки нелегалів з африки, азії та острівних країн, які потоками течуть, і їх приймають, та 90% з них садять собі на плечі ті ж самі платники податків, і на це виділяються немалі бюджети. Можете мене, Дмитро, закидати помидорами, але я про наболіле та про люту несправедливість
-
Звичайно, що проблеми комунікації будуть існувати, як і деякі випадки не розуміння того, що зворотній зв'язок для КУК важливий як з функціональної так і з емоційної точок зору. Проте, як ви зазначили, серед візитері, за звичай, нема рецидивістів😉. Хоча, точка зору офіцерів, відмовляти при найменшому ризику зрозуміла теж...
-
Думаю, що не було, але точно цього ніхто не скаже. Є люди, які після візиту чи отримавши Invitation to Apply, взагалі припиняють будь-яку комунікацію. Навіть не повідомляють про те, що приїхали до Канади як іммігранти (((. Частина таких людей відносно невелика, але вони є. Хотілося б, звичайно, щоб люди повідомляли про важливі моменти в імміграційному процесі, бо КУК також веде якусь невелику статистику
