Український Монреаль
-
Ви добре все сказали. Тільки тут у них проблема з оцим "треба перечекати". Емоції їх кладуть на лопатки. Це найпотужніша річ для тих, хто пізнав війну. Плюс до цього наша емігрантська супутниця, вірна подруга по імені ностальгія. А іще невідомість попереду як воно буде. Чи вдасться тут здобути щастя? А може вернутися? Не віриться людям, що так вже не буде як раніше. Ніби розуміють в голові що так треба, але боротися з цими супутницями деякий час не під силу декому. Тут потрібна допомога. Її треба шукати.
-
Дуже рекомендую ці подкасти. Перший сезон слухав, а зараз побачив що вже і другий є
-
War-life balance | Українська правда www.pravda.com.ua/podcasts/63bd7dd461e41/
-
Дякую!❤️
-
Я десь зависла)
-
Ну, я ж не в журналі "Ліза", це може для нудьгуючих. Не допомагає. Все складніше, нема ресурсу ніякого. Про ПР, я навіть, не читала. Я думала, що поїдемо додому, що війна скінчиться.
-
Я не мріяла про еміграцію. Ми їхали від війни, не з Польщі) Нас тут чекали і все добре. Про якісь там питання "здобутого щастя" ніхто не думав) і не думає. Вийде - добре, не вийде то не вийде. Складно переварити, що ти дуже далеко від дому.
-
Скільки коштує?
-
Я перейшла на оплату по лічильниках...мені так краще - що спожито - то і оплачено раз в два місяці...літом звичайно менше оплата
-
Оце воно і є. Маєте рацію. Ми теж все це пройшли. Роки лікують. Найтяжче було навідуватись через десятки років додому і приходити до висновку, що нічого там краще не стає. Ніби і комуняк заборонили, ніби як і 90-і бандитські роки вже пройшли, а як стався в 2004 перший майдан, то стало зрозуміло, що це не кінець совка, це тільки початок змін. Так воно і сталося. Прийшов 2013 рік і ми отримали підтвердження того. А сьогодні бачимо, що ця боротьба може бути іще довгою. Тобто "невизначеність" про яку ви говорили, вона реальна. Її можна потрогати руками вже зараз, навіть тут, в Канаді.
-
Нічого в Україні "краще не стає" - це якесь незрозуміле узагальнення. Невже не помічали зміни на краще в багатьох речах?
