Справа, насправді дуже цікава. Перш за все, для врахування при підготовці апеляцій.
По-перше, суддя зазначив, що визначаючи той чи інший чинник в якості "несуттєвого" або "недостатньо суттєвого", офіцер має надати відповідну аргументацію. І чим більшого значення надає заявник у своїй аплікації тому чи іншому чинникові, тим ретельнішою має бути аргументація офіцера. Тобто офіцер не може просто відмахнутись від якогось чинника , він має змістовно пояснити, чому саме не сприймає його в якості вагомого. Умовно кажучи, людина будує свою справу навколо психологічної травми від війни. Офіцер, припустимо, не вважає це вагомим для надання статусу постійного резидента. Але він не може це зробити просто так, він має чітко пояснити, якими саме аргументами він керується. Звичайно, кожен із цих аргументів потім може бути опротестовано.
По-друге, суддя наголосив, що офіцер має широкі повноваження на ухвалення рішення, і має користуватись наданою йому законодавством свободою дій (дискрецією) у цих справах. Він може враховувати всі докази в комплексі, але може й визнати якийсь чинник в якості вирішального. В даному випадку суддя постановив, що офіцер штучно обмежив свої повноваження та не врахував докази доброї інтеграції заявника до канадського суспільства в якості вирішальних, хоча мав би, оскільки в хлопця 6 років в Канаді, зарплата 80к на рік, громадська діяльність тощо.
По-третє, заявник - індієць, який подався на біженство у 2019 році, у якому йому пізніше було відмовлено. І хоча більшу частину часу, проведеного в Канаді, він працював, його все одно в принципі можна віднести до тих "bad actors", про яких говорили Трюдо з Міллером. Але рішення суду - свіжак, 23 грудня 2024. Тобто право лишається вічним, тоді як політична доцільність тимчасовою, і це дуже добре.
Що ж стосується особистих обставин заявника, то вони доволі типові, і в інші часи ця заявка цілком могла бути задоволена. Просто для прикладу, знайома вірменка, вже громадянка Канади, кілька років тому отримала PR under H&C за пару місяців, оскільки родина її покійного чоловіка в Арменії не сприймала її, піддавала остракізму і навіть продала її місце на кладовищі поряд із чоловіком (там традиція купувати місця заздалегідь). Тож фото цього проданого місця, по суті, зробило справу. Тому батько-тиран у Індії та розрив із матір'ю та сестрами у разі повернення на батьківщину - цілком аргумент.
