Українська Манітоба
-
Просто дуже цікаво, а як вирішують питання люди, які отримали освіту і зрозуміли, що взагалі не хочуть займатися цією професією? Наприклад, я закінчила мед університет в Україні і зрозуміла, що все життя цим займатись не готова, то я просто світчнулась і все. А якщо хтось, хто заплатив за навчання вартість нирки, розуміє, що воно не його - як він переживає цю кризу? Чому люди в фільмах жахів не з'їжджають з будинків, де живуть оборотні і виходить зі стіни мертва дівчинка, я вже зрозуміла - бо даунпеймент і моргідж, дівчинка посунеться. А як вони тут міняють професію, якщо за неї вже заплачено?
-
Бо то університет, а не печатний станок для віз «студентам»😀
-
А який середній вік студентів мед шкіл, є статистика? Мені дуже цікаво, вони обирають професію в 16-18, як ми, чи вже ближче до 30, коли у нас уже не беруть на ряд робіт по віку)
-
якщо то інтернешнл то все одно воно частина іміграції і плата за ПР. Якщо не для іміграції то обирають більш обдуманно. Хоча знаю людину яка кинула навчання через роботу в іншій сфері. Є програми які надають гранти на навчання то воно не так боляче, бо гроші не свої
-
ну то ж можна там дивитися яка саме програма підходить для пгвп. Судячи з усього вони відібрали можливість у таких от робертсонів плюс провінційні програми стали жорсткіше - вже потік менший. Давати пгвп тільки спеціальностям де дефіцит по Канаді то нелогічно, бо то суто навчання з правом працювати рік чи три і їхати назад додому. Ну саме така ідея була, тобто це схема з самого початку не для іміграції
